Важлива роль товариства «Просвіта» в привнесенні української ідеї у свідомість широких народних мас та укріплення етнічного фундаменту української нації в часи Української революції (1917–1921 рр.) беззаперечна. Товариства «Просвіт» розпочали масово виникати на землях населених українським етносом відразу після Лютневої революції 1917 р. І на території Полтавської губернії вони створювалися найактивніше. Так, лише у Гадяцькому повіті у березні-квітні було засновано 27 просвітянських осередків, на кінець травня їх уже було 35 [4, с. 3].
З’їзди «Просвіт» самих різних рівнів були вагомим чинником організації всієї їх культурно-освітньої роботи. Рішення, що ухвалювалися на таких з’їздах активізували роботу просвітянських осередків на території волостей, повітів, губерній.
На Гадяччині у 1917 р. було проведено два повітових з’їзди. Перший відбувся уже 18 червня 1917 р. На нього делегували своїх представників осередки 23 «Просвіт». На з’їзді був зачитаний Перший Універсал Центральної Ради і висловлена йому всебічна підтримка. Проблемою великої ваги постало питання про необхідність координації діяльності між окремими «Просвітами» та їх співпраці. Тому на цьому з’їзді було проголошено про створення «Спілки Просвіт» Гадяцького повіту.
Другий з’їзд, відбувся 29 жовтня [4, с. 3] і 17 його делегатів прийняли статут повітової «Спілки Просвіт», один із пунктів якого, між іншим, проголошував, що «з’ізд збірається що-два місяці на нараду для вирішення всіх справ, що торкаються просвітного життя у повіті» [1, с. 2]. Цікава доповідь була присвячена досвіду роботи зразкових «Просвіт» Галичини та впровадженню його в роботу «Просвіт» Гадяччини.
Наступні повітові з’їзди проходили вже за совєтської влади у 1920 (два) та 1921 рр. І перший з’їзд «Просвіт» після переходу влади до більшовиків відбувся вже 8 лютого 1920 р.
На ньому спочатку зі звітом виступив представник підвідділу позашкільної освіти Гадяцького відділу народної освіти. Потім були звіти з місць про роботу сільських «Просвіт». У післяденікінський період знову гостро постала проблема боротьби з неграмотністю. Тому одним із питань, яке розглядалося на цьому з’їзді було відновлення роботи шкіл для дорослих. Обговорювалися також питання про необхідність побудови Народних Домів, про роботу театрів, хорову та книжкову справи. Інші питання: про відновлення роботи повітової Спілки «Просвіт», про дитяче виховання, про ставлення «Просвіт» до політичних справ, про Гадяцьку «Просвіту» та про Шевченківське свято [2, арк. 156]. Але коштів у цей складний період для вирішення просвітянських проблем і реалізації їх пропозицій у нової повітової влади не було.
Наступний з’їзд представників культурно-просвітніх організацій Гадяцького повіту відбувся 8–9 травня 1920 р. У його рішеннях зазначалося, що «Просвіти» є самодіяльними культурно-просвітніми організаціями, які «якнайширше проводять свою працю по освіті українського народу і розвитку української культури» [2, арк. 141зв.]. Так, представник Саївської «Просвіти» (Капустинська волость) Юрко Сай наголошував, що «Просвіта» безпосередньо організовується самим сільським населенням і працює для цього населення. На його думку: «ніхто, ні влада, ні правління не може нав’язати роботу в «Просвітах», бо це не буде мати ніякої користі. Само населення є організатор цих «Просвіт» і йому треба давати те, чого воно бажає» [2, арк. 137зв.]. На це завідувач Гадяцького повітового відділу народної освіти Семен Клочко-Жовнір відповів, що «… Відділ Освіти тільки допомагає в даннім разі, тим більше тим «Просвітам», де в осередку панує сельська буржуазія» [2, арк. 138зв].
Крім того, представник від «Просвіти» м. Гадяча письменниця Олена Пчілка (Косач) зробила закид новій більшовицькій владі у відсутності свободи слова й висловила сподівання, що «Просвіта» буде тією організацією, де можна почути вільне слово, а діяльність її буде багатогранною [2, арк. 138]. Потрібно наголосити, що Олена Пчілка брала найактивнішу участь і в організації всіх цих з’їздів, і їх роботі.
Мабуть тому, що більшовики, прийшовши до влади, на Гадяччині ще не почували себе впевнено констатувалася ідея про залежність діяльності підвідділу позашкільної освіти Гадяцького відділу повітової освіти від постанов просвітянських з’їздів. Цей підвідділ свою просвітню діяльність повинен був провадити лише через «Просвіти», а на просвітянські з’їзди подавалися звіти про виконану роботу [2, арк. 141].
Останній повітовий з’їзд «Просвіт» Гадяччини був проведений 24 квітня 1921 р. На нього прибули 66 делегатів від сільських «Просвіт». В цей час ці організації вже були під повним керівництвом більшовицької політосвіти й тому не дивно, що і відкрив зібрання, й був обраний його головою завідувач Гадяцької повітової політосвіти Іван Гук. На з’їзді чітко проводилася основна думка, що відтепер «Просвіти – це класовий орган і вони «єсть засіб влади для проведення високих ідей комунізма». Постало й питання про волосні та повітову спілку «Просвіт» на чолі з керівним органом, відповідно, волосним і повітовим бюро. Тепер до такого бюро обов’язково повинні входити крім трьох просвітян ще й один представник від комсомолу (а якщо такої молодіжної більшовицької організації в селі немає, то комнезаму) та один представник від відділу народної освіти.
З’їзд завершився співом «Інтернаціоналу» та «Заповіту» [3, арк. 22-23зв.]. (до речі, попередній повітовий з’їзд, 9 травня 1920 р., завершувався лише співом «Заповіту» та вигуками «Слава!») [2, арк. 161]. Рішення цього гадяцького повітового з’їзду – гарний приклад остаточного «завоювання» «Просвіт» більшовиками.
Джерела
- Газета Гадяцького земства. 1917. № 112. 2 грудня. С. 3.
- Державний архів Полтавської області (далі – ДАПО). Ф. Р-3283. Оп. 1. Спр. 25.
- ДАПО. Ф. Р-3283. Оп. 1. Спр. 84.
- З’їзд «Просвіт» Гадяцького повіту. Газета Гадяцького земства. № 105. 6 листопада. С. 4.
Опубліковано: Актуальні питання дослідження історичної науки й викладання предметів громадянської та історичної освітньої галузі в умовах реформування. Вип. 2. Глухів, 2023. С. 69-71.
