Це символ 4-го полку альпійських парашутистів (анг. 4th Alpini Parachutist Regiment, іт. 4° Reggimento Alpini Paracadutisti) сучасної італійської армії. Він являється піхотною військовою частиною рейнеджерського типу, призначеною для ведення бойових дій у горах.
Полк створений 1 листопада 1882 р. у складі батальйонів “Val Pellice”, “Val Chisone” та “Val Brenta”, названих на честь долин, звідки набирали їх рекрутів. Через чотири роки батальйони були перейменовані за місцем дислокації на “Pinerolo”, “Aosta”, “Ivrea”.
Згодом вони ще кілька разів зазнавали реорганізації та перейменувань. У Першу Світову війну полк налічував 10 батальйонів, у т.ч. “Monte Cervino”, сформований з резервістів другої черги батальйону “Aosta”.
У цю війну 4-й альпійський полк протистояв цісарським єгерям з австро-угорської армії та німецькому Альпійському корпусові. У 1935-у 4-й альпійський полк увійшов до складу 1-ї альпійської дивізії “Taurinense”, разом з якою воював в Абіссінії (1936), Греції (1940), Чорногорії (1941-43). Після проголошення про перехід Італії на бік антигітлерівської коаліції альпійські стрільці у Чорногорії влилися до італійської партизанської бригади “Гарібальді”, а в Італії перейшли до партизанського П’ємонтського гірського корпусу, в складі якого визволяли батьківщину.
Після Другої світової війни 4-й альпійський полк був відновлений у 1952 р. та став основою для новосформованої альпійської бригади “Taurinense”. Ці з’єднання зазнали низку перетворень, а 25 вересня 2004 р. 4-й ап був реформований у 4-й полк альпійських парашутистів. Він належить до частин спеціального призначення італійської армії та базувався у Болзано, а з кінця 2010 р. – у Вероні.
Окремі підрозділи полку перебувають з місіями в Іраку та Афганістані (у 1990-х вояки полку перебували на місіях у Мозамбікові та Боснії).
Станом на сьогодні 4-й пап складається зі штабу, командно-транспортної роти “Aquile” та тільки одного альпійського батальйону – “Monte Cervino” (три роти альпійських парашутистів).
Вказаний батальйон названий на честь г. Матергорн, має за гасло “Mai strac” (іт. Ніколи не втомлювалися) та дві Золоті й одну Срібну медалі за військові доблесті. Він був відновлений у 1990 р. у вигляді роти “Монте Червіно”, а весь батальйон отримав таку назву через шість років. До речі, завдяки історичним попередникам “Монте Червіно” на емблемі полку і з’явився тризуб.
З листопада 1915 р. батальйон “Монте Червіно”, сформований, як зауважувалося вище, з резервістів 4-го ап, воював в Альпах (Срібна медаль) проти австрійських військ (принагідно втративши до 2/3 особового складу), потім був розформований у 1919 р. 14 грудня 1940 р. його відновили як гірськолижний батальйон “Монте Червіно” (іт. Battaglione Sciatori Monte Cervino) у складі двох рот.
Спочатку частина перебувала на албансько-грецькому кордоні, потім повоювала в Греції, де отримала Золоту медаль (вища італійська військова нагорода, до речі), але була настільки пошарпана, що у травні 1941-го МЧ розформували.
За заслуги в битві за Миколаївку у січні 1943 р. (зараз це частина с. Лівенька у Красногвардєйському р-ні Бєлгородської обл. РФ) батальйону дали другу Золоту медаль. Взагалі-то там 8-й альпійський корпус італійської армії втратив вбитими, пораненими і полоненими тридцять тисяч вояків з сорока тисяч. Ну а ті, що вирвалися тоді з оточення, не в останню чергу життям завдячують стрільцям з МЧ, з яких формували штурмові групи, що йшли на прорив радянських позицій.
Батальйон продовжував прокладати шлях своїм колегам по експедиційним військам аж до 18 лютого, коли в ньому вже практично не залишалось бійців. І саме за бої монтечервінців у 1941-43 рр. у проміжку між Доном та Слобожанщиною їх сучасні спадкоємці з 4-го пап й отримали право мати на полковій відзнаці український тризуб.
До Італії батальйон “Монте Червіно” повернувся весною 1943 р., 15 червня його відновили за рахунок тих, хто вижив в СРСР, та бійців альпійського батальйону “Val Toce”. Цей оновлений МЧ відправили до складу ХХ-ї гірської групи італійських військ, дислокованої у Франції. Після оголошення Італією війни Німеччині у вересні 1943-го МЧ розформували.
Виявляється, що цей полк тільки один з багатьох. Ще у купи італійських військових частин є тризуб на відзнаках – http:wikipedia.org – це в пам’ять про бойові дії у 1941-43 рр.
Є в сучасній італійській армії військова одиниця, герб якої прикрашає український тризуб. Йдеться про 82-й механізований піхотний батальйон “Торіно”, що має більш як столітню історію. Створенню цієї військової частини передувала спеціальна законодавча постанова уряду від 29 червня 1882 року щодо збільшення кількості піхотних бригад італійської армії.
1 листопада 1884 року в Турині на базі частин, переданих з 26-го, 56-го та 60-го полків, було створено 82-й піхотний полк, якому надавалося ім’я головного міста П’ємонту – Турина (італійською мовою – Торіно), що підкреслювало його генетичний зв’язок з традиціями давніх п’ємонтських військових формувань, серед яких протягом усього ХVІІІ століття особливе місце займав полк “Торіно” з однойменних міста й провінції.
Історія цього формування може бути поділена на три періоди:
- від його створення до 31 грудня 1926 року коли, згідно з постановою уряду корпус, до якого він належав, було розформовано
- від 1 липня 1938 року (дати відновлення 82-го полку), до вересня 1943 року, коли після тривалої оборони від атак німецьких військ, з одного боку, й загонів югославських партизанів – з другого, полк було знову розформовано
- від 10 вересня 1950 року (дати повторного відновлення “Торіно” в рамках загального реформування італійського війська) і дотепер. Ці три періоди історії 82-го механізованого піхотного батальйону “Торіно” відображено в його гербі, що має вигляд щита, поділеного на три частини. У верхній горизонтальній частині бачимо тризуб
В описі герба зазначено: “…у квадраті блакитного кольору міститься Золотий тризуб України, що нагадує про найславетнішу сторінку майже столітньої історії корпусу…“.
Коротко подається таке пояснення тризуба: “Це дві літери В, повернуті одна до одної. З цієї літери починається ім’я Басілеус, що з грецької перекладається як Цар, а дві літери В за візантійським звичаєм символізують суверенну владу. Повернуті одна до одної дві літери В українського тризуба – це символ, який використовується в цьому дуже релігійному регіоні греко-православного обряду“.
Згадана вище славетна сторінка – це участь у військовій кампанії липня 1942 – січня 1943 років на Східному фронті – в Україні та Середньому Наддінні. За героїзм і мужність у цих боях полк відзначено золотою медаллю “За військову доблесть”.
У нагородній грамоті про період особливо важких боїв під час загального відступу в січні 1943 року записано: “…Спочатку їх було оточено біля Арбузова. Кільце оточення вони розірвали після двох днів запеклих боїв, що супроводилися безперервним, більш як 36-годинним просуванням углиб розташувань супротивника, без провіанту, в умовах жахливої, майже полярної температури. Знову потрапивши в оточення й утримуючи фронт більш як 24 доби, їм удалося прорвати й це друге кільце і після втрати майже 90% особового складу здійснити новий рейд та досягти розташувань своєї армії.
Прапор полку, увесь посічений кулями, зберіг у себе на грудях командир, який, діставши смертельне поранення в бою, був похований у засніженому степу, загорнутий у той прапор, але без труни й без надгробка з іменем, як те зернятко, що має зійти й стати цвітом, а потім плодом під сонячними променями влітку…“
Інші медалі, що їх зображено на гербі, це срібні медалі “За військову доблесть” – за участь в італо-турецькій (битва за Триполі, 23-26 жовтня 1911 р.) і Першій світовій війнах (битва на річці П’яве, 15 червня – 6 липня 1918 р.).
Два поля – золотого й срібного кольору ділять нижню частину герба навпіл. Зображення непогамованого бика – символ Турина – прикрашає ці два поля.
Герб традиційно облямовано віньєткою, де на срібній пластинці подано номер батальйону, а над нею зображено легіонерський шолом з трьома дубовими листками зверху. Герб обвито стрічками з назвами відзнак. Під гербом – девіз, закріплений за 82-м згідно з королівським декретом від 24 лютого 1939 року, – “Credo е vinco” (“Вірю й переможу”).
Слід зауважити, що тризуб на своїх гербах мали також інші частини італійського війська – 3-й кавалерійський ескадрон “Савоя Каваллерія” та 5-й кавалерійський ескадрон “Ланчері ді Новара” (“Улани з Новари”).
It seems that the claim of the crest being of Turkish (Turic) origin is not valid since the symbol is not extant from Khazar data, and they were the major influence on Kievan state c.late 10th – early 11th century CE.
There is also no evidence of stylistic representation of birds in early Rus imagery, so clearly the suggestion that the symbol is derived from this is a very slim one.
The claim that this is representative of a trident is also slim since the weapon was not in use in Eastern Europe even in the Ancient times, and the borrowing from Greek mythology is also unsourced, and lacks logical ground since the Kievan state was not a maritime one. In Greece the trident was discontinued in use with the Christian era c.4th century CE, so why would it be revived in Kiev in the late 10th century as attempts at Kievan conversion were being made?!.
A far more furtive ground would be found in early Russian scripts and namely the ШТА or the ПСИ. The former (ШТА) is particularly likely to have been the origin of the symbol given the imagery that survived to the 16th century of 
which emphasizes the likeness in the droplet-like lower extension on the coat of arms evident even on this image Image:Yarthewise.png, which Psi lacks.
The Italian Army heraldry allows units to add symbols to their Coat of Arms for every Medal of Military Valor awarded to the unit. These symbols correspond to the countries/territories were the Medal of Valor was acquired. During World War II the 8th Army was sent to fight on the Eastern Front. This Army was almost entirely destroyed during Operation Little Saturn.
The units that made it back to Axis lines and were raised again after the War, were allowed to add the Ukrainian Tryzub to their Coat of Arms if they had won a Medal of Military Valor during the Italian campaign in the Soviet Union. The units that have the Tryzub in their Coat of Arms are:
