До запровадження губернського правління на землях Слобіської України існувало козацьке полково-сотенне управління, яке існувало на основі царських жалуваних даних, які надали привілей слобідській старшині на управління за “черкаською (українською) обикнюстю (звичаєм)”, а також на ряд соціальних та економічних привілеїв.
На час ліквідації автономії слобідських полків існувало 5 полків: Харківський, Охтирський, Сумський, Ізюмський та Острогозький полки.
28 липня (7 серпня) 1765 р. указом імператриці Катерини II “Об учреждении в Слободских полках приличного гражданского устройства и о пребывании канцелярии губернской и провинциальной” було створено цивільне правління у колишніх слобідських полків — Слобідсько-Українську губернію у складі 5 провінцій – Харківської, Охтирської, Сумської, Ізюмської та Острогозької провінцій – території колишніх слобідських полків.
25 квітня 1780 р. був підписаний Указ імператриці Катерини II «Об учреждении Харьковской Губернии и о составлении оной из 15 уездов».
Картографічний завод А.Ільїна (Санки-Петербург). Укладач – Юрій Шокальський.
За новим адміністративним устроєм, який засновувася на указі Катерини II “Учреждения для управления губерниями” від 7 листопада 1775 створювалась нова адміністративна одиниця — Харківське намісництво, яка складалася з таких повітів: Харківського, Чугуївського, Вовчанського, Золочівського, Валківського, Охтирського, Краснокутського, Богодухівського, Сумського, Миропільського, Білопільського, Лебединського, Недригайлівського, Хотмижського і Ізюмського.
У 1797 адміністративній одиниці повернули колишню назву — Слобідсько-Українська губернія, в 1835—1925 роках — знов Харківська губернія. Остаточно сформувалося адміністративне ділення до 1856 року, коли до складу Харківської губернії входило 13 повітів.
У Харкові були зосереджені судова влада і військово-окружне управління для Харківської, Курської, Воронізької, Орловської, Катеринославської й Тамбовської губерній.
Склад за Гетьманату (квітень-грудень 1918)
Губернія мала бути складеною з 22 повітів: вже існуючі 11 повітів з планованими долучити 10 повітів і 1 округу з Курської губернії: Суджанський повіт, Грайворонський повіт, Білгородський повіт, Корочанський повіт, Новооскільський повіт, Обоянський повіт; з Воронізької губернії: Валуйківський повіт, Бирючинський повіт, Богучарський повіт, Острогозький повіт; з Області війська Донського Донецька округа.
Список повітів, частину яких планувалося приєднати до суміжних існуючих, або новоприєднуваних повітів: з Курської губернії: Курський повіт, Тимський повіт, Старооскольський повіт; з Воронезької губернії: Коротоякський повіт.
Герб
Герб зразка 1878-1887 років
Харківська губернія мала два герби:
Населення
У 1901 в губернії проживало 2 773 047 чоловік (1 427 869 чоловіків і 1 345 178 жінок). У містах 395 738 або 14 % всього населення, в селищах — 2 377 309 або 86 %. На 1 кв. в. доводилося 57,9 жителів. Повіти були населені нерівномірно, оскільки заселення відбувалося із заходу і тягнулося на схід.
Щільність з 92,5 в Сумському повіті поступово зменшувалась до 37,5 в Старобільському (за винятком Харківського, щільність населення якого завдяки присутності великого міста дорівнювала 139,5). Селян разом з військом, відставними солдатами і їх сім’ями в губернії проживало 2 538 066 чоловік, або 91,6 %, міщан з цеховими 167 212, або 6,1 %, дворян 25 185, або 0,9 %, почесних громадян 12 889, або 0,5 %, духівництва 11 321, або 0,4 %, купецтва 10 655, або 0,3 %, інших станів 7 719, або 0,2 %.
Православних і єдиновірців було 98,5 %, сектантів 0,4 %, римо-католиков 0,3 %, лютеран 0,2 %, іудеїв 0,5 %, і інших 0,1 %. Природний приріст населення в 1901 році дорівнював 2 % у рік.
Всього в Харківській губернії було 17 міст і 5954 інших населених пунктів. З міст були: 1 губернський, 10 повіт і 6 позаштатних (Білопілля, Золочів, Краснокутськ, Недригайлів, Слов’янськ і Чугуїв). Після м. Харкова найбільші міста були: Суми (28 тис.), Охтирка (23 тис.), Слов’янськ (16 тис.) і Білопілля (16 тис.). У губернії багато крупної слободи і села: Біловодськ (11 тис.), Дергачі (7 тис.), Барвінкове (6 тис.) та інші.
| Розподіл населення в містах губернії за мовою (перепис 1897 року) | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Місто | Українська | Російська | Єврейська | Інша | ||
| Харків | 25.9% | 63.2% | 5.7% | 5.2% | ||
| Золочів | 97.6% | 2.4% | ||||
| Охтирка | 87.1% | 11.1% | 0.7% | 1.1% | ||
| Богодухів | 95.0% | 3.5% | 0.8% | 0.7% | ||
| Краснокутськ | 98.6% | 1.3% | 0.1% | |||
| Валки | 92.5% | 6.7% | 0.2% | 0.6% | ||
| Вовчанськ | 71.0% | 28.0% | 0.5% | 0.5% | ||
| Зміїв | 89.3% | 10.0% | 0.4% | 0.3% | ||
| Чугуїв | 8.9% | 86.1% | 1.4% | 3.6% | ||
| Ізюм | 78.3% | 20.6% | 0.7% | 0.4% | ||
| Слов’янськ | 73.9% | 23.2% | 1.5% | 1.4% | ||
| Куп’янськ | 86.8% | 11.5% | 1.0% | 0.7% | ||
| Лебедин | 95.8% | 2.8% | 0.8% | 0.6% | ||
| Недригайлів | 98.4% | 1.5% | 0.1% | |||
| Старобільськ | 78.5% | 20.3% | 0.9% | 0.3% | ||
| Суми | 70.5% | 24.1% | 2.6% | 2.8% | ||
| Білопілля | 91.7% | 7.3% | 0.7% | 0.3% | ||
| По губернії | 54.1% | 39.6% | 3.2% | 3.1% | ||
Загалом у 1897 році в Харківській губернії 80,6% населення було україномовним, 17,7% — російськомовним.[2]
Господарство
Кисельов Олександр Олександрович.
“Вид околиць Харкова”, 1875
Землеробство
У 1901 р. зручної землі було 4 537 356 десятини або 91 %, загальній площі Харьковськой губернії. Із зручної землі під пахотью було 52,1 %, сінокосом 29,9 %, лісом 12,9 %, усадебы і городи 2,3 % і останній 2,8 %; з незручної під дорогами було 12 %, річками, озерами, болотами 26,4 %, пісками 39,8 %, останній 21,8 %.
Із заходу на схід кількість зручних земель зменшувалася. Головним хлібом для селянських господарств являелась озиме жито і ярова пшениця, для власницьких — пшениця; озимі хліби переважали в північно-західних повітах, ярова пшениця і ячмінь були зосереджені в південно-східних повітах. Селянами під головні ярові хліби в 1902 р. було засіяно 945 145? десятини: 855 913? дес. на своїх землях, 78 917? дес. на тих, що орендуються за гроші і 103 14 десятини з частини.
Найбільша площа 403 730? дес., або 42,7 %, були під пшеницею, 379 754 дес., або 40,2 %, під ячменем, 149 713? дес., або 15,8 %, під вівсом і незначна площа 11 947? дес., або 1,2 %, під житом.
Тютюнових плантацій було 12914: 593 великих і 12321 дрібних; ними було зайнято 204 дес.; зібрано тютюну 17441 пудів. Під посівом цукрового буряка знаходилося 47 919 дес.
Промисли
Окрім землеробства, населення губернії займалося кустарними і іншими промислами, ремеслами, працювало на місцевих фабриках і заводах і відходило на різні заробітки в сусідні губернії.
Кустарні промисли і ремесла, робота на заводах були розвинені в північно-західних повітах, візництво і відхожі промисли в південно-східних; відхід на південь в Екатерінославськую і інших губерніях і Області Війська Донського; осіб, що займаються кустарними промислами було близько 15 тисяч.
Промисли включали: гончарний, випалювання деревного вугілля, каменярський, тканье шерстяних поясів, доріжок, виготовлення сільськогосподарських знарядь і тому подібне Ремісників числилося 39 159 (16 358 майстрів, 14 047 робочих і 8 754 учні), зокрема шевців і черевичників 5972, кравців 3910, теслярів 3052, мідників і слюсарів 2391, каменярів і пічників 2 573, модисток і белошвеек 2 380, столярів 2 277, м’ясників і ковбасників 1 659, ковалів 1 636, хлібників 1 567 і так далі Велика половина ремісників губернії проживала в м. Харкові — 226 84.
Продукти кустарного і ремісничого виробництва споживалися майже виключно місцевим населенням. Для поліпшення промислу в м. Лебедині земством було відкрито ремісниче училище для викладання столярно-токарного, корзини і шевсько-черевичного ремесел. У селі Штеповке ремісниче училище для викладання ковальського і слюсарного ремесел, в с. Буднике казенна сільська учбова реміснича майстерня для навчання по відходу і виготовленню сільськогосподарських знарядь і машин; у селі Межірічи гончарна майстерня із зразковою сурмою і так далі
Промисловість
У 1901 році фабрик і заводів було 340, з продуктивністю 95505 тисяч рублів в рік, всього робочих на них було 38372 чоловік. Заводів по обробці бавовни 2 (производ. на 200 тис. р.), шерсть 4 (1645 тис. крб.), льону, прядива і джуту 4 (1515 тис. крб.), змішаних волокнистих речовин 1 (10 тис. крб.), бум.-делат. і тип.-литограф. 36 (1211 тис. крб.), обробки металів 52 (7524 тис. крб.), дерева 10 (385 тис. крб.), мінералів 65 (5973 тис. крб.), животн. продуктів 14 (795 тис. крб.), живильних речовин 141 (75252 тис. крб.), хімічних 11 (995 тис. крб.). Фабрик і заводів, що підлягають веденню акцизного управління, діяло: 43 винокурних заводу, 25 бурякоцукрових, 1 бурякоцукровий рафінадний і 2 рафінадних.
Освіта
У Харківській губернії в 1901 році працювало 1699 навчальні заклади з 4873 викладачами і 122929 учнями.
При цьому працювали 3 вищих чоловічих учбових заклади, 30 середніх навчальніх закладів, 1666 нижчих навчал. закладів з 4059 викладачами і 110922 учнями.
Для розповсюдження прикладних знань існували ремісничі училища, класи ручної праці, рукодільні класи, заняття садівництвом, городництвом і іншими галузями сільського господарства.
Ремісничих училищ було 12. Для утворення дорослого населення працювали публічні бібліотеки, безкоштовні бібліотеки-читальні, народні читання, вечірні курси для робітників і повторювальні уроки для дорослих.
Безкоштовних народних бібліотек-читалень було близько 300. Вечірні курси для робітників були відкриті при 5 училищах.
Повторювальні уроки для дорослих працювали при 5 училищах.
Примітки
Посилання
Див. також
