23 травня в Україні святкують День героїв, присвячений яскравим сторінкам національно-визвольної боротьби. Це свято відносно нещодавно стало поширеним в усіх українських регіонах, хоча існує вже довгий час.
Отже, у 1941 році Другий великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначати 23 травня як День Героїв.
Свято покликане підкреслити історичний зв’язок сучасної Української держави з воїнами часів Київської Русі, козаками Гетьманщини, Українськими Січовими Стрільцями, вояками армій Української Народної Республіки та Української Повстанської Армії. У кожного народу свої герої, ставлення до яких з боку сусідніх народів часто є дискусійним і негативним.
Очевидним є той факт, що у кожної держави і нації є політичні лідери, які є уособленням тієї чи іншої держави:
Сполучені Штати Америки – Джордж Вашингтон, Томас Джефферсон, Гаррі Трумен та Рональд Рейган;
Великобританію безумовно уособлюють – монархи та Вінстон Черчилль.
Німеччина – Отто фон Бісмарк-Шенгаузен, Конрад Аденауер та Гельмут Коль;
Франція – Орлеанська Діва Жанна д’Арк, Наполеон І Бонапарт та генерал Шарль Де Голль;
Фінляндія – генерал Карл Густав Маннергейм;
Туреччина – Мустафа Кемаль Ататюрк;
Уособленням Китайської Народної Республіки є лідери КПК Мао Цзедун та Ден Сяопін;
Держава Ізраїль – Голда Меїр, Давид Бен-Гуріон та Володимир (Зеев-Вольф) Жаботинський;
Індія – Магатма Ганді та Індіра Ганді;
Іспанія – генерал Франсіско Франко;
В’єтнам – Хо Ші Мін;
Монголія – Чингісхан;
Кіпр – генерал Георгіос Гривас;
Куба – Фідель Кастро та Ернесто Че Гевара;
Польща – Юзеф Пілсудський та ідеолог націоналізму Роман Дмовський;
Білорусь – князі Полоцького князівства Рогволод та Брячислав, Кастусь Каліновський, Петро Машеров і великий білоруський письменник Васіль Биков;
Російська Федерація – Олексанр Невський, Іван Грозний, Петро І, Катерина ІІ, Володимир Ленін, Йосип Сталін, Георгій Жуков, Юрій Гагарін та Путін.
В Україні ставлення до історичної пам’яті і своїх героїв завжди було складним і часто неконструктивним. Після розвалу Радянського Союзу колишня партійна номенклатура, яка зайняла провідні місця в державній ієрархії боялася висловлювати свою позицію відносно історії України та її героїв. І тому на всі свята представники влади покладали квіти до пам’ятників Тарасові Шевченку; благо, після падіння радянського режиму їх було досить багато в кожному українському місті. Крига скресла лише після Майдану в 2014 році і після анексії путінською Росією Криму та початку російсько-української війни.
Тепер ми відверто можемо стверджувати, що уособленням України є київські князі Святослав Хоробрий, Володимир Великий – Хреститель Русі, Ярослав Мудрий, княгиня Ольга, гетьмани Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та Пилип Орлик. Великий поет, художник і національний пророк Тарас Шевченко, поетеса Леся Українка, поет і мислитель Іван Франко. Звичайно ж, і лідери українського народу, які уособлювали українців у ХХ столітті: Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Євген Коновалець, Степан Бандера, Ярослав Стецько та Роман Шухевич.
Тому ті українські інтелектуали, які у 1941 році на Другому Великому Зборі Організації Українських Націоналістів вирішили та постановили, що кожного року необхідно відзначати в день загибелі Євгена Коновальця 23 травня Дня Героїв, були абсолютно праві, адже у кожної нації є свої герої, які назавжди вписані в її історію та генетичний код.
На сучасному етапі війна, яку розпочала Російська Федерація проти українського народу після анексії Криму і початку агресії на Донбасі, що вже триває майже 8 років народила нових українських героїв, які вели і ведуть боротьбу проти російського агресора і окупанта. Їх імена також назавжди увійшли в пам’ять і душу української нації, в художні та документальні фільми, пісні, вірші та підручники історії України.
