Шановні друзі, хочемо повідомити вас про нове дослідження з історії сталінських репресій на Сумщині. Книга має назву “Засуджені комунізмом. Історія без прикрас”. У ній показана історія репресій щодо мешканців сіл Тулиголове та Землянка (Глухівщина). Для написанняч такої книги було опрацьовано понад 60 кримінальних справ з архівів ГДА СБУ, ДАСО, а також ФСБ РФ. У дослідженні аналізується дія репресивного механізму в СРСР перед Голодомором, у час Великого терору 1937 р. та показані долі героїв й антигероїв Другої світової війни. Книга є цінним джерелом для вивчення історії рідного краю, вона може знадобитись при дослідженні долі своїх родичів чи використана як генеалогічне джерело. Її автором є Андрій Степанок, що вже не перший рік проводить дослідження з подібної тематики. Якщо вас зацікавила ця книга, прохання писати автору Степанку Андрію – stepanokai@ukr.net
Далі подаємо невеликий фрагмент з цієї книги.
ПОЗНЯК ДАНИЛО ФЕДІРОВИЧ
Позняк Данило Федірович 1879 р.н. Мешканець села Тулиголове. Склад сім’ї: дружина Ганна Яківна 44 р., син Петро 13 р., дочка Олена 7 р., дочка Єфросинія 5 р. За походженням з селян, за професією хлібороб, безпартійний, українець. До 1917 р. належав до куркулів, мав 32 десятини землі, хату, 2 амбари, 2 клуні, сарай 25х7, 2 корови, круподерку, кінну машину, 4 коней, 2 корів, 15 овець, до 15 свиней.
Звинувачений за ст. 54 п.10, п.11, 7-а, п.13 КК УРСР у тому, що осінню 1929 р. в час хлібозаготівлі у с. Тулиголове вів агітацію серед жінок села проти хлібозаготівлі, кажучи: «якщо у нас (куркулів) заберуть хліб й у вас його не буде, то пропадемо з голоду. Здавати хліб не потрібно. За таким порядком країна не може існувати та йде до загину…». Позняк ухилявся від здавання надлишків хлібу, за що його майно було продане. Коли його майно продавали, він казав: «так чинять тільки банди, це все ненадовго, все буде як раніше». Хату та все майно відібрали, згодом хату віддали місцевому біднякові Джурі.
У час створення колгоспів, Позняк вів антирадянську агітацію серед жінок кутка, кажучи: «це будуть не колгоспи, а економії, а ви будете, як раніше, кріпаками». Маючи надлишки хліба, їздив на Полтавщину торгувати хлібом.
Під час влади Гетьманату в с. Тулиголове, був членом Спілки Хліборобів, мав зв’язок з Гетьманатом П. Скоропадського, відвідував наради на квартирі у священника, під його керівництвом гетьманці відбирали майно (червоних) партизанів Ткаченко Івана та інших.
Зі спогадів Краснопольського Михайла Тихоновича: «У 1918 р. я батракував у Самоброда Прохора Онисимовича, котрий служив в червоній міліції. Коли почали наступати гайдамаки, Самоброд пішов у загін червоних партизанів, а мене залишив дивитись за його господарством. Передні частини гайдамаків, прийшовши у с. Тулиголове, забрали мене разом з конем Самоброда в обоз та погнали на Глухів, де я був два тижні. Одного разу гайдамаки зібрали тулиголівців у Глухові на Ярмаркові площі та оголосили, що йдуть в Тулиголове на три дні грабувати майно червоних партизанів, й погнали увесь обоз з Глухова, де був і я. З Глухова разом з гайдамаками виїхав мешканець нашого села Позняк Д., котрий, приїхавши у село, разом з гайдамаками ходив по хатах партизанів та грабував. При мені, він грабував хату Самоброда. Також, я був очевидцем того, як Позняк разом з Петрусенком Грицьком (розстріляний) та гайдамаками грабував хату Ткаченко Івана, котру потім підпалили. Гайдамаки грабували село декілька годин, а потім з награбованим поїхали до Глухова. Разом з ними поїхав й Позняк Д., котрий повернувся в Тулиголове років через два».
Відкидав усі звинувачення проти себе та не визнавав себе винним. 15.02.1930 р. визнаний винним та засуджений судовою «Трійкою» Рейнгардтом, Труфановим та Калиною до розстрілу. Розстріляний 13.03.1930 р. о 6 год. 35 хв. Тіло розстріляного передано землі за правилами, встановлених наказом НКЮ №-56/с.
22.06.1898 р. прокуратурою Сумської області реабілітований та визнаний жертвою політичних репресій.
Джерело: ДАСО Ф. Р – 7641. Оп. 6. Спр. 910.
