Актуальність дослідження. Питання про початки психологічної практики в м. Суми досі залишається. Дійсно, час появи психологічної служби системи освіти Сумської області та кабінетів приватної консультації в 1990-ті роки навряд чи можна визнати задовільною відповіддю. Принаймні за кілька десятиліть до цього курс загальної психології викладався в Сумському державному педагогічному інституті імені А. С. Макаренка. Певна психологічна допомога надавалася дітям фаховими педагогами і не лише в останні десятиліття існування радянського ладу. Вочевидь, такі приклади можна віднайти щодо середини століття й навіть більш раннього часу. Тож відповідь про витоки застосування наукового потенціалу психології в локації обласного центру губиться в здогадках. Натомість установлення імен піонерів-практиків і дослідників, конкретного характеру їхньої роботи на ниві психології – просвітницької, дидактичної, практичної чи дослідницької – матиме результатом не лише задоволення банальної цікавості, але й дозволить встановити певну закономірність формування та поширення психологічних знань серед представників інтелігентних професій, їхнього застосування для особистісного зростання й у фаховій діяльності. Крім того, документальні свідчення про проведення психологічної роботи та її результати можуть бути корисними для усвідомлення процесів трансформації методики роботи психологів, а також містити цінні данні про психічне життя представників кількох поколінь городян.

Мета дослідження – з’ясувати зміст дослідницької діяльності першого практикуючого психолога м. Суми.

Виклад основного матеріалу. Встановлення факту фахової психологічної діяльності вимагає уточнення самого поняття «психолог». І не лише в нинішньому його значенні – спеціаліст із психології, професійна діяльність якого ґрунтується на науковому розумінні психіки людини, – але й в актуальному тлумаченні сучасників початку ХХ ст. Наприклад, для британського філософа-позитивіста Джорджа Генрі Льюєса психолог – це, передусім, спеціаліст, який володіє методами індукції та аналізу здібностей «в галузі відчуттів, що відкриті для спостереження» [2, с. 5]. Російсько-український філософ і психолог Георгій Челпанов зміст діяльності психолога визначав у якості розкриття ним законів психічного життя, як раціональним, так і емпіричним шляхом, за допомогою аналізу [7, с. 4–9]. Інший російський психолог, Тихон Фаддеєв, подавав подібне розуміння фаху психолога – він має об’єднувати та систематизувати розрізнені дані про психічне життя, брати участь у експериментах, виробляти закони психології на основі усвідомлення виявлених зв’язках між явищами, нарешті, відтворити цілісну систему наукових поглядів. Але професіограма Фаддеєва дещо ширше ніж в його колег – психолог має не лише досліджувати явища людської психіки, але й популяризувати психологічні знання [6, с. 4–5]. Отже, від психолога вимагалося, насамперед, використання певних методів пізнання для аналізу психічних явищ. Іншими словами – здійснення дослідницької роботи. Піонер цієї справи не обов’язково (і як правило) повинен був мати відповідну фахову підготовку.

Наразі не відомо про яку-небудь діяльність у даному напрямі штатного викладача Сумського кадетського корпусу капітана Миколи Семеновича Данилова, який був гостем ІІ Всеросійського з’їзду з педагогічної психології в Санкт-Петербурзі у червні 1909 р. [5, с. 400]. Припустимо, сумський викладач знайомився з окремими питаннями організації психологічної роботи в навчальних закладах (відомо, що в Уфимському кадетському корпусі у 1900-х роках діяв психологічний гурток), досягненнями наукової думки та педагогічними інноваціями. Але чи застосовував їх на практиці – питання риторичне.

Певне про перші кроки психології в тому самому розумінні, яке було подане вище, можна мовити відносно очільниці першого сумського дитячого садка, дружини сумського адвоката Віри Василівні Бирченко. Цей заклад, що розпочав свою діяльність у жовтні 1909 р., спочатку містився у садибі її свекра на Покровській площі. Спершу його відвідувало лише 5–6 дітей, але згодом разом зі зростанням громадського попиту на організоване дошкілля кількість малят у дитсадку збільшилася в декілька раз. Тут діти були об’єднані у три вікові групи без статевого розподілу. У 1915 р., коли приміщення садиби Бирченків уже не вміщувало вихованців, керівниця садку орендувала для нього просторіший будинок на Лебединській вулиці (нині – вул. Г. Кондратьєва) [3, с. 37].

Вочевидь, певні системні знання з психології Бирченко отримала під час навчання у Женевському університеті, Вищій школі суспільних наук у Парижі, Вільній вищій школі у Петербурзі, а також на курсах столичного Товариства дошкільного виховання М. Чехової. Із психологією зближувало й захоплення системою М. Монтессорі, що передбачала «виховання зовнішніх почуттів» дитини, експериментування з її поведінкою та постійний творчий пошук у напрямі розвитку фізичних душевних сил малечі [4, с. 429–431; 8; 9].

Практична діяльність Бирченко та її колег супроводжувалася постійною самоосвітою, що передбачало студіювання як педагогічної, так і психологічної літератури. Пізніше, поєднання теорії та практики, узагальнення унікального досвіду діяльності садка зумовили написання та публікацію у трьох номерах журналу «Свободное воспитание» за 1915–1916 рр. статті Бирченко «Вільна педагогіка». У ній авторка проаналізувала концепції й методи експериментальної педагогіки, указала на основні принципи та переваги «нової педагогіки», обґрунтувала необхідність зближення педагогічної практики та психології в справі вивчення дитини. Нарешті, Віра Василівна указала на застосування нею прийомів психологічного дослідження. Зокрема, не обійшла вона стороною метод спостереження, поділяючи його на «індивідуальний» (споглядання за однією дитиною протягом тривалого часу) і «колективний» (масове дослідження певної властивості серед максимально великій кількості піддослідних) типи. Припустимо, сум’янка вела щоденники спостереження за дітьми, фіксуючи певні зміни відповідно до програми дослідження, які вона записувала в графи «відчуття–сприйняття», «пам’ять», «асоціації», «увага». Про це непрямо свідчить детально описана нею технологія даного методу, застосована російським психологом О. Ф. Лазурським [1, стп. 52–54].

Також Бирченко розлого описала використання тесту шкали розумового розвитку Біне-Симона (у авторки буквально – «метрична шкала розумових здібностей Біне») в дитячому садку, який, на переконання дослідниці, показав для вибірки з семи дошкільнят результат інтелектуального віку «плюс один рік». Прикметно, що авторитет розробників тесту зашкодив критичній оцінці надійності тесту: «Можна подумати, що отримані мною дані суперечать шкалі. Але протиріччя це лише удаване. Справа в тому, що результати моїх досліджень у цілому виявилися відповідними з моїми попередніми спостереженнями над цими дітьми під час їхніх занять протягом року: я й раніше до дослідження переконувалася в тому, що їхній розвиток дещо вищий за середній рівень; якщо прийняти до уваги, що досліджувані мною діти належали до інтелігентних сімей, і кожен з них у своїй сім’ї був єдиною дитиною й користувався, звичайно, особливою турботою батьків, – то не дивно, що їхній розвиток виявився вище встановленої Біне норми» [1, стп. 60]. У дійсності, протокольовані тестом здібності мають певну невідповідність реальним віковим показникам, як-то увага до звуків в якості норми дев’ятимісячної дитини, ходіння у два роки, уміння показати на собі частини обличчя в три роки, здатність назвати свою стать в чотири роки, повторити п’ять цифр у віці 7 років тощо.

Коло теоретичних інтересів Бирченко у царині психології, судячи з поданого матеріалу, охоплювало також праці Стенлі Холла, котрий зацікавив її методом опитуванням на один і той самий предмет кількох респондентів із подальшою статистичною обробкою, Ернста Меймана, в «Лекціях з експериментальної педагогіки» якого вона акцентувала методику визначення рівню готовності дитини до школи, Вільгельма Лая з його обґрунтуванням значення досліджень у галузі вікової психології, нарешті, сучасних її часові психофізіологів.

Звісно, для сумської «садівниці» психологія отримувала значення не в «чистому вигляді», а у щільному зв’язку із завданнями розвитку освіти: «Для успішності шкільної роботи [виділено мною – Д. К.] існує нагальна необхідність у створенні педагогічних лабораторій, де педагог, психолог і лікар, об’єднані спільним завданням, систематично, з року у рік здійснювали б дослідження дітей і разом спрямовували б течію шкільного життя» [1, стп. 64]. Ба більше, така служба мала б надавати підтримку памолоді у виборі професії. Отже, дещо в загальних рисах Бирченко передбачала існування справжньої психологічної служби навчальних закладів (фактично педагог у процесі «дослідженні дітей» мав би дублювати функції психолога, а лікар, крім виконання своїх основних функцій, займатися психофізіологічними дослідженнями), діяльність якої б і зводилася до виконання сучасних за змістом функцій шкільної психології: психологічна діагностика; корекційна робота; консультування батьків і вчителів; психологічна освіта; психологічна профілактика; профорієнтація.

Висновки. Беззаперечно, Віру Василівну Бирченко можна вважати першим психологом м. Суми, попри основу її фахову зайнятість у якості вихователя дошкільняти. Це підтверджує не лише її теоретична підготовка в царині експериментальної психології, але й здійснення нею реальних психологічних досліджень, психологічна просвіта широкої аудиторії (у вигляді наукової публікації). Відповідно професійним критеріям початку ХХ ст. у цілому це підтверджувало звання психолога. Передусім, дослідницька діяльність проявлялася у застосуванні психологічного спостереження. Необхідність розширення емпіричних студій, слідування сучасним тенденціям розвитку педагогічної науки, яка напряму зверталася до досвіду психології, зумовила й звернення до тестування. Наскільки цей вид діяльності набув систематичного характеру важко мовити через фрагментарність даних. У згадуваній публікації Бирченко фіксувала разове застосування тесту шкали розумового розвитку, що мало задовольнити як її науковий інтерес, так і перевірити правильність методів розвитку дитини в садку («результати десятихвилинного дослідження підтвердили спостереження цілого року»). Проте навіть якщо припустити випадковість таких дослідів (що абсолютно невірно, на моє переконання), не можна заперечити той факт, що психологія в особі Бирченко зробила свій перший, але впевнений крок в історії м. Суми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бырченко В. Современная педагогика / В. Бырченко // Свободное воспитание. – 1915-1916. – № 12. – Стп. 50–66.
2. Джордж Генри Люис. Изучение психологии, ее предмет, область и метод / Льюис, Джордж Генри. – М.: А. Ланг, 1880. – XXXVI, 198 с.
3. Кудінов Д. Дитячий садок В. Бирченко в Сумах: історія й педагогічний досвід / Д. Кудінов // Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка: матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 3 грудня 2015 року: у 4 ч. – Суми: видавничо-виробниче підприємство «Мрія», 2015. – Ч. 4. – С. 36–43.
4. Манько М. О. Суми та сумчани у документах сучасників. Книга третя (1655 – 2010) / М. О. Манько. – Суми: вид.-виробн. тов. «Мрія-1» ТОВ, 2008. – 516 с.
5. Труды Второго Всероссийского съезда по педагогической психологии в Санкт-Петербурге в 1909 г. (1–5 июня): Отчет, сост. секретарем Съезда М. И. Коноровым, при содействии секретарей Съезда А. И. Неклюдовой и Н. Е. Румянцева. – СПб.: б. и., 1910. – 4, 401 с.
6. Фаддеев Т. Д. Школьная педагогика: Кн. 1–2 / Т. Д. Фаддеев. – М.: тип. Штаба МВО. – 1913. – XXX, [2], 544 с.
7. Челпанов Г. И. Краткий повторительный курс психологии: С прил. общ. вопр. для повторения: Для сред. учеб. заведений / Г. И. Челпанов. – М.: «Сотрудник школы» А. Залесской, 1913. – 214 с.
8. Шульженко Н. Первый детский сад в Сумах / Н. Шульженко // Ваш шанс. – 1998. – № 9. – С. 8.
9. Шульженко Н. Первый детский сад в Сумах / Н. Шульженко // Ваш шанс. – 1998. – № 10. – С. 6.

Опубліковано: Психологія: від теорії до практики: Інноваційні технології в роботі практичного психолога (матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 26 травня 2020 року, м. Суми). [у 2-х ч.]: Ч. 1. – Суми: НВВ КЗ СОІППО, 2020. – С. 97–100.