У другому випуску колективної монографії «Формування національних основоположних підстав сучасного українського народознавства та літературознавства» знайшли свій подальший розвиток ідеї першого її випуску (2018). У полі зору авторів поглиблення, конкретизація і розробка таких принципів народознавчих та літературознавчих досліджень, як йти від першоджерела, від внутрішніх художньо-естетичних особливостей твору, творчості письменника та літературного поступування, вкорінення в національний духовний світ, а не від надуманих теорій та різного роду вчень, від досвіду І.Франка, М.Драгоманова, М.Грушевського, А.Кримського, М.Дашкевича, І.Стешенка, Є. Маланюка, Б.Якубського, П.Филиповича, А. Ніковського, Л.Луціва, Ю.Луцького, Г.Костюка, Освальда Бургард-та-Юрія Клена та інших вітчизняних і зарубіжних учених. Вони тісно пов’язані з проблемами національної самобутності нашого письменства, з’ясуванням світоглядного та духовно-історичного аспектів досліджуваних явищ, особливостями вияву в них первнів українських національних цінностей, насамперед, ідеї Роду і Слави, «філософії серця», типів взаємозв’язків літературного персонажа зі світом, порівняльного вивчення японської, арабської та української народнопоетичної творчості і т. д. Результатом такого підходу стало новаторське прочитання українських народних вірувань, казок, дум, мистецтва кобзарів та лірників, «Салдацького патрета» Г.Квітки-Основ’яненка, «Лісової пісні» Лесі Українки, життя і творчості П.Куліша, О.Довженка, Ю.Лавріненка, І.Багряного, О.Гончара, І.Дзюби, І.Чендея, І.Калинця, Й.Дудки. Значна увага зосереджується на питаннях своєрідності стилю, вивченні українського письменства в європейському та загальносвітовому контексті, комплексному підході у дослідженні національної неповторності української народнопоетичної творчості та писемної літератури, їх архівознавчих джерелах.
Постановка та розв’язання цих проблем зумовлена потребами не лише оновлення та формування національних основоположних підстав сучасної вітчизняної науки про народну творчість та літературу, а й формування духовного світу, наукової, громадянської та суспільно-політичної позиції дослідника нашого письменства, нашого сучасника та прийдешніх поколінь українців загалом.
