Нація існує в часі, а отже постійно творить свою історію. Історія – це пам’ять нації. Усвідомлена членом нації «своя історія» є важливою складовою його національної ідентичності. В критичні для нації часи (а однією з таких критичних для неї точок є війна) активізуються процеси, пов’язані з «допомогою» образів минулого сьогоденню, а значить і з привнесенням нових смислів в історичну складову національної ідентичності.
Дещо про управління історичною пам’яттю в часи російсько-української війни
Інші сторінки історії краю
Про історіографічний текст Клима Ганкевича “Філософія у рутенів”
У доповіді аналізується перший твір, у якому досліджується історія української філософії: «Філософія у рутенів» Клима Ганкевича. Підкреслюється, що…
Радь Тарас. Від асиметрії пам’ятей до асиметрії двосторонніх відносин
Протягом 2023 року відносини між Україною та Польщею настільки зіпсувались, що основна раніше тема двосторонніх розбіжностей трактування…
Дмитро Чижевський, Віктор Петров Проблема історичної епохи в історіософських візіях інтелектуалів української діаспори 40-х років ХХ століття
У статті здійснена спроба проаналізувати погляди відомих вчених української еміграції Дмитра Чижевського та Віктора Петрова на проблему…
Картина Олександра Садовського. "Толока" Піскун Валентина. Про ритми Доби
Кожна історична Доба має свій ритм. У музиці ритм – це чергування і співвідношення сильних і слабких…
Що таке історичний міф та як він можливий?
Міф – явище багатопланове й багатозначне. Таким він постав у результаті присутності у різних сферах культури та…
Гриценко Олександр. “Своя мудрість”: Національні міфології та “громадянська релігія” в Україні
Книжка являє собою спробу узагальнюючого аналізу такого складного й багатогранного явища, як національна ідеологія (особливо – її…