День 19 серпня 1991 року увійшов в історію, як день ГКЧП: останні конвульсії конаючої імперії і, одночасно, лакмусовий папірець для тодішніх “політичних еліт”. Що він показав?

Багато хто вичікував, дехто “зарив голову в пісок”. Але були і ті, хто налаштувався на тривалу і безкомпромісну боротьбу за Незалежність України і закликав до цього інших. Серед них – члени Спілки Української Молоді “Сумщина”, яка зверталася до сумчан цією листівкою. Як видно з її змісту, “опорною базою” демократії була тоді і Сумська міська рада.

І що дивно: молоді люди реально оцінювали ситуацію, розуміючи “що й до чого”, на відміну від “реальних політиків”, які ще й до сьогодні уміють лише імітувати реакцію на обставини. До речі, прізвищ нинішніх “державних службовців без держави в серці” щось не помітно було в перипетіях подій 22-річної давнини… 

Цей документ зберігається сьогодні в архіві Дослідного інституту “Україніка” в Торонто (Канада).