В станню путь проводжали двох наших земляків. Станіслав Ведмідь і Іван Алексеєнко – ці імена золотими буквами та кров’ю вписані в історію боротьби України за незалежність.
Життєвий шлях кожного з них був сповнений особистих досягнень, надій та любові до Батьківщини.
СТАНІСЛАВ ВЕДМІДЬ народився 28 грудня 1967 року в с. Онішки Полтавської області. Після закінчення школи вступив до лав армії, а потім – до Золотоноського сільськогосподарського технікуму і згодом отримав спеціалізацію ветеринарного фельдшера. Зі слів родичів, з юності хлопець захоплювався військовою справою, отож не дивно, що Станіслав стає морським піхотинцем. У 2015 році наш земляк вирушив на захист України у складі батальйону «Донбас» і був командиром роти. Для родичів та друзів чоловік був беззаперечним прикладом – всі випробування Батьківщини він сприймав як особисті виклики. Захищав рідну землю до останнього подиху. Станіслав Олександрович був добрим і люблячим чоловіком, веселим і мудрим батьком та дідусем, безстрашним і самовідданим воїном. У вільний час обожнював рибалити та грати у футбол (за що отримав від бойових побратимів позивний «Спартак»). Після закінчення війни Станіслав мріяв вийти на пенсію, купити автомобіль і рибацький човен… На жаль, мрія здійснилася наполовину. Купити встиг, але клята війна забрала життя. «Ти будеш назавжди у наших серцях. Любимо, пам’ятаємо, сумуємо», – такими словами проводжали в останню путь воронізького Героя родичі та друзі…
ІВАН АЛЕКСЕЄНКО народився 7 травня 1985 року у Шостці. У рідному місті закінчив школу № 1 та профтехучилище № 10. Після отримання освіти працював на одному з місцевих меблевих підприємств. Родичі розповідають: мрією Івана було займатись виготовленням дизайнерських меблів – красивих, сучасних, зручних. Чоловік обожнював природу та намагався присвятити вихідні спілкуванню з нею. Любив рибалку та збирання грибів. У 2002 році одружився, а згодом народилося дві донечки – Анастасія та Софія. 2015 рік став для чоловіка визначальним, саме тоді він записався до лав української армії. У найтяжчі для Батьківщини часи він був на полі бою, поряд з бойовими побратимами. Користувався великою повагою серед братів по зброї, мав військові нагороди. Загинув при захисті України.
Схиляємо голову перед пам’яттю наших Героїв…
Вічний спокій і вічна шана!
Слава Україні!
