У 2025 році виповнюється 85 років від Дня народження Його Всесвятості, Архієпископа Константинополя – Нового Риму і Вселенського Патріарха Варфоломія І. Народився майбутній Патріарх у Турецькій Республіці 29 лютого 1940 року – на початку Другої світової війни. Мати назвала хлопчика Димитрієм, Варфоломій – його церковне ім’я.
Народився майбутній Патріарх у маленькому стародавньому селі під назвою Аї-Теодорі (грецькою – Святої Федори). Це було одне з шести грецьких сіл на Егейському острові Імброс (турецькою – Імброс або Гьокчеада) неподалік від узбережжя Туреччини, біля Дарданел – протоки, що пов’язує Егейське та Мармурове моря. Назва «Святі Федори» походить від імен двох святих воїнів-вершників ранньої Церкви – Федора Тирона («новобранця») та Федора Стратилата («воєначальника»), яких часто згадують, як захисників християн, нерідко разом зображуючи на іконах. Село розташоване біля підніжжя гори Кастрі, яку ще називають Арасія.
Острів Імброс згадується в «Історії» Геродота та «Пелопоннеській війні» Фукідіда. Острів був заселений з V століття до Р.Х. у часи розквіту Візантії, але жителі острова залишилися жити і після падіння Константинополя, і так тривало до початку ХХ століття.
У селі було два храми святого Георгія та Успіння Діви Марії, початкова школа, вузенькі вулиці з багатьма водопровідними колонками, шість бакалійних крамниць та п’ять кав’ярень. Тут мешкало близько 850 жителів, переважно фермерів, пастухів, але були і шевці, торговці, будівельники, теслі та бджолярі. Село було багате на оливкову олію і сири. Сьогодні сам острів відомий завдяки рибальству та туризму. Село мало два оливкові преси. Восени майбутній Вселенський Патріарх йшов до тих пресів, взявши з собою запашного хліба, щоб вмочувати в олію. Не випадково турецькою мовою Аї-Теодорі зветься Зейтінлі, що означає «село олив». У січні два оливкових преси працювали без зупинки, допоки олія не заповнювала діжки селян по самі вінця, а повітря не насичувалося її ароматом.
Згідно з османським переписом 1893 року, на острові проживало 9456 жителів, з яких 200 були представниками турецької влади, 6 були вірменами, а більшість були греками.
8 травня 1940 року майбутній Патріарх був охрещений і отримав ім’я Димитрій. Він був третьою дитиною із чотирьох дітей, які народилися у родині Христоса та Меропи Архондоніс: Захаро – найстарша дівчина, а Димитрій був другим із трьох хлопців. Старшого брата звали Миколай (Нікос), а молодшого – Антоній (Андоні). Родина тримала коня, віслюка, кіз, які давали молоко і сир, невеличку ділянку землі для вирощування овочів та фруктів. Батько працював у родинній кав’ярні та перукарні. У кав’ярні можна було купити каву, ракію (анісову горілку), вісінаду (напій із вишні Морель) та солодощі.
Близкість Димитрія до церкви, напевно, була «успадкована» від дядька його батька Фотія, архімандрита (целібатного священника), та дядька його матері, Йосифа, також архімандрита і ченця Ватопедського монастиря на Горі Афон. Кожного дня після відвідування школи Димитрій йшов до сільської церкви святого Георгія. Місцевий священник благословив Димитрія бути вівтарником у церкві.
Здобувши початкову освіту в рідному селі, Димитрій вирушив у Константинополь (нині Стамбул), де вступив до школи при ліцеї Зографейон. Середню та семінарську освіту майбутній Патріарх здобув у престижній Патріаршій богословській школі на острові Халкі у Мармуровому морі. Острів Халкі розташований неподалік від Стамбула, що забезпечує регулярне поромне сполучення, на осторові відутні автомобілі і люди пересуваються пішки або на візках. Після закінчення в 1961 році Патріаршої богословської школи на Халкі майбутній Патріарх служив офіцером запасу турецьких збройних сил Галліполі (з 1961 до 1963 року). У 1961 році Димитрій був рукоположений у диякони, а в 1969 році – у священники. Під час рукоположення в диякони Димитрій отримав чернече ім’я Варфоломій на честь одного монаха, який жив на горі Афон та редагував богослужбові тексти. Майбутній Патріарх Варфоломій постригся в ченці, вважаючи це здійсненням своїх мрій. Рукоположення в диякони відбулося в кафедральному соборі Імвросу.
Вищу освіту Варфоломій отримав у Понтифікаційному східному інституті, що належить Григоріанському університету в Римі. Цей вищий навчальний заклад засновано 1917 року Бенедиктом XV з надією на те, що католики і православні навчатимуться в ньому разом. У Римі Варфоломій вивчив італійську, французьку та латинську мови. У Римі Варфоломій написав та захистив дисертацію «Кодифікація священних канонів і канонічне право Православної Церкви», опубліковану в 1970 році Патріаршим інститутом патристичних студій у Салоніках (Греція). Згодом Варфоломій стане одним із засновників Товариства Канонічного Права Східних Церков, де обіймає посаду віце-президента.
Після закінчення навчання у Римі Варфоломій був посланий Патріархом Афінагором отримувати освіту в Екуменічному інституті у Боссе (Швейцарія). Це навчальний центр, пов’язаний із Всесвітньою радою Церков, яким на той час керував грецький богослов Нікос Ніссіотіс, професор філософії та психології релігії в Афінському університеті. Під керівництвом Ніссіотіса Варфоломій познайомився з філософськими напрямами – екзистенціалізмом і персоналізмом та розумінням богослов’я у світлі тайни Святого Духа. В Мюнхенському університеті Варфоломій вивчив німецьку мову.
Варфоломій почав активно працювати з Патріархом Афінагором, який підвищив його до сану архімандрита. У 1968 році архімандрит Варфоломій повернувся до Константинополя, де до 1972 року працював заступником декана у Патріашій богословській школі на Халкі. Після смерті Патріарха Афінагора у 1972 році Варфоломій перейшов на посаду особистого секретаря його наступника Патріарха Димитрія. У 1973 році на Різдво Варфоломія було обрано Митрополитом Філадельфійським і до 1990 року він обіймав посаду директора адміністрації Патріарха. Будучи особистим секретарем і помічником Вселенського Патріарха, Варфоломій відповідав за екуменічне спілкування через двосторонні діалоги між православними церквами та римо-католицькою церквою, які розпочалися в 1980 році. Цей «діалог істини» доповнив і завершив тривалий процес розпочатий Патріархом Афінагором і папами Йоаном ХХІІІ та Павлом VІ. Плодами цього діалогу стали три важливі заяви: про розуміння церковних таїнств (1987 р.) та про священний сан (1988 р.), а також спроба розв’язати складну проблеми Унії (1993 р.).
У співпраці Патріарха Димитрія з Варфоломієм продовжувалася робота з підготовки до майбутнього Великого та Священного Собору, були скликані три Всеправославні конференції в Православному Центрі Вселенського Патріархату в Шамбезі (Швейцарія). Вселенський Патріархат ініціював всесвітню кампанію на захист природного довкілля, після чого було опубліковано послання до всіх Православних Церков, у якому перше вересня (перший день церковного календаря) проголошено Днем молитви за Боже творіння.
У 1990 році Митрополита Філадельфійського Константинопольського Патріархату було обрано Митрополитом Халкедонським. Тоді Митрополит Варфоломій стає членом Священного Синоду і представляє Вселенський Патріархат на найвищому рівні в різних комісіях із міжцерковних і міжконфесійних відносин. Митрополит Варфоломій постійно супроводжував Патріарха Димитрія під час візитів до Православних Церков, а також під час здійснення візитів до папи Римського, архієпископа Кентерберійського та Всесвітньої Ради Церков, у якій Митрополит Варфоломій був членом Комісії «Віра та церковний устрій», а також обирався членом виконавчих і центральних комітетів.
У1991 році після смерті Патріарха Димитрія Митрополита Варфоломія у віці лише п’ятдесят одного року, що було великою рідкістю одностайно обирають Вселенським Патріархом. Церемонія вступу на Патріарший Престол відбулася 2 листопада 1991 року.
Нагадаємо, що історія Константинопольського Патріархату налічує 16 століть, упродовж яких він утримує престол у Константинополі. Вселенський Патріархат являє собою центр усіх помісних Православних Церков. Він очолює їх не у сенсі керівництва ними, а в силу першості його служіння і свого канонічного права – координації діяльності всього Православ’я у світі.
Унікальні функції Вселенського Патріархату в житті всієї Православної Церкви походять від його багатовікового служіння задля свідчення, захисту та поширення православної віри. Вселенський Патріархат має наднаціональний і надрегіональний характер.
Відповідно до норм канонічного права Константинопольський Патріарх вперше за декілька століть скликав Святий Великий Собор Православної Церкви, який відбувся з 19 по 26 червня 2016 року на Криті. Незважаючи на протидію Російської церкви та Російської Федерації, згідно з канонічним правом, яке має лише Константинопольський Патріархат, з благословення і за підтримки Його Всесвятості Патріарха Варфоломія 15 грудня 2018 році відбувся Об’єднавчий Собор Святої Православної Церкви України, який обрав Предстоятеля – Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Через деякий час, 5 січня 2019 року у Соборі Святого Великомученика Георгія на Фанарі (Головному храмі Константинопольського Патріархату) Вселенський Патріарх Варфоломій згідно із своїм виключним правом підписав Томос про автокефалію Православної Церкви України і вручив його Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.
Томос – церковний документ помісної православної Церкви, який стосується важливих питань церковного устрою. Зокрема, виданням Томоса надається автокефалія (право самоврядування та повна адміністративна незалежність від інших церков) новій помісній церкві, якою стала Православна Церква України. Отримання Українською Церквою автокефалії стало історичною подією не лише для України, але і для всього православного світу.
Таким чином, особистість Патріарха Варфоломія назавжди вписана в історію Української держави, Української Церкви і всього українського народу.
