Чехословаччина у міжвоєнний період була політичним центром української еміграції, де проживала велика кількість емігрантів, перебувала частина лідерів еміграції, діяли «старі» і новоутворені політичні партії й організації, існувала розгалужена мережа різноманітних громадських, фахових, культурно-освітніх, мистецьких організацій, функціонували українські вищі і середні школи, виходила преса. Однією із знаних не тільки в Чехословаччині і серед еміграції, але й у радянській Україні було Українське товариство прихильників книги (УТПК, 1927–1942), яке об’єднало відомих книгознавців, видавців і бібліографів Лева Биковського, Євгена Вирового, Петра Зленка, Степана Сірополка, Юрія Тищенка (Сірого), Володимира Січинського та інших, а також істориків, філологів, митців, філософів, письменників і журналістів. До складу товариства входили і колективні члени – Українська господарська академія в Подєбрадах, Український високий педагогічний інститут ім. М. П. Драгоманова в Празі (обидва мали власні видавництва), Слов’янська бібліотека, Товариство чехословацьких бібліотекарів та їх прихильників тощо. Членом УТПК був і філософ, літературознавець, славіст, культуролог, професор кількох українських, західноєвропейських й американського університетів Дмитро Чижевський (1894–1977). Але якщо про книгодрукування і видавничу діяльність української еміграції в Чехословаччині написано чимало, то про УТПК – вкрай недостатньо. Лише три спеціальні публікації кінця ХХ – початку ХХ ст. [1–3], при цьому не в усіх згадувалося ім’я Д. Чижевського. Виявлені нещодавно документи і матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади України свідчать про те, що він був діяльним й активним членом товариства, публікувався на сторінках його друкованого органу журналу «Книголюб». Мета автора – ввести до наукового обігу архівні документи, які засвідчують участь відомого філософа у діяльності УТПК, охарактеризувати його публікації на сторінках журналу «Книголюб». Опрацювавши архівні документи і матеріали журналу «Книголюб», автор сформулював наступні тези.

1. Важливим джерелом як з історії УТПК, так і біографії і наукової спадщини Д. Чижевського є документи і матеріали фонду видавця і журналіста Юрія Тищенка (Сірого) (ф. 3803), що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Окрема його справа стосується початкового етапу товариства, де подано статут, список членів та протоколи засідань управи УТПК. З матеріалів справи випливає, що ідею об’єднання українських видавців, створення книгознавчого товариства та видання ним спеціального бібліографічного журналу було висловлено на нараді Української бібліографічної комісії при Міжнародному з’їзді бібліографів у Празі, що відбулася 28 червня 1926 р. У ній взяли участь фахівці із Західної України та еміграції у Чехословаччині: зі Львова – 3 особи, Подєбрад – 3, Праги – 13. Серед них – М. Галущинський, І. Калинович, М. Славинський, Б. Лисянський, Д. Антонович, С. Сірополко, О. Олесь, О. Лотоцький, М. Галаган, П. Зленко, Ю. Тищенко-Сірий, Д. Чижевський та інші [4, арк. 5].

2. У чернетці бюлетеню УТПК № 1 зазначалося, що установчі збори організації відбулися 5 січня 1927 р., на яких було схвалено статут товариства, обрано його управу у складі Степана Сірополка (голова), Євгена Вирового (заступник голова) та Юрія Тищенка-Сірого (секретар), складено план поточної роботи, визначено теми доповідей на наступні загальні збори тощо [4, арк. 6]. В опублікованому ж бюлетені № 1 від 20 лютого 1927 р. були зазначені ще й фундатори УТПК, серед яких Д. Чижевського не було, але вказано на прийняття нових членів О. Кандибу (Олесь), А. Маршинського, М. Михальчука, д-ра П. Феденка, д-ра Д. Чижевського й О. Шаповала  [5, с. 1–2]. Але це була фіксація раніше ухваленого рішення, оскільки до публікації бюлетеня відбулося ще декілька засідань управи і загальних зборів. У протоколі засідання управи № 2 від 27 січня того ж року зазначено, що дійсними членами товариства стали О. Шаповал та проф. Д. Чижевський [4, арк. 10 зв]. На засіданні управи, що відбулася 15 лютого 1927 р. С. Сірополко повідомив, що представник видавництва «Сіяч» (видавництво Українського високого педагогічного інституту ім. М. П. Драгоманова, УВПІ) Д. Чижевський пообіцяв щомісячну грошову допомогу у 100 чеських корон упродовж 3-х місяців товариству та на видання його друкованого органу [4, арк. 12 зв]. Зауважимо, що видавництво «Сіяч» стало колективним членом УТПК 12 травня того ж року. А на засіданні управи, що відбулася 31 травня, йшлося про теми доповідей, які повинні бути виголошені на загальних зборах товариства 7 липня 1927 р. Серед них і доповідь Д. Чижевського «Ляйпцігська виставка “Мистецтво книжки” і Дрезденська виставка “Папір”» [4, арк. 17 зв].

3. Активна участь філософа, професора УВПІ у діяльності УТПК підтверджена його публікаціями на сторінках журналу «Книголюб». Це 6 його статей – «Філософічна література українською мовою за рр. 1920–1926» (1927, Кн. 1, 2), «Магістер Йоган Гербіній і його книга про київські печери 1675 р.» (1927, Кн. 3), «Психологія і бібліотечна праця» (1927, Кн. 4), «Виставка “Pressa” в Кельні» (1928, Кн. 1–2), «До психології читача та читання» (1928, Кн. 3–4), «Із завдань славістичних бібліотек» (1931, Кн. 3–4). Усі вони стосуються теми книгодрукування та бібліотечної справи, але з філософсько-психологічної точки зору. Остання стаття набула широко розголосу не тільки серед еміграції, але і чеських урядовців. Вона була надіслана різним бібліотекам. Відгук дирекції Слов’янської бібліотеки (перебувала у підпорядкуванні МЗС Чехословаччини) на цю статтю був опублікований на сторінках журналу «Книголюб» [6, с. 63–65]. Ще декілька матеріалів Д. Чижевського, підписані криптонімом Д. Ч., публікувалися у журналі, зокрема про книгознавчі виставки у Ляйпцігу та Дрездені (як повідомлення від власного кореспондента журналу) [7] та фальшиве цитування у роботах з історії філософії [8].

4. Інформативною щодо діяльності як товариства, так і Д. Чижевського є рубрика «Miscellanea», окремий розділ якої «Хроніка Товариства» присвячений саме УТПК. З неї випливає, що у лютому 1927 р. Д. Чижевського обрали до складу редакційного комітету журналу [9, с. 69], про виголошені ним на загальних зборах товариства доповіді, зокрема «Ляйпцігська виставка “Мистецтво книжки” і Дрезденська виставка “Папір”» (7 липня 1927 р.) [10, с. 78], «Магістер Йоган Гербіній і його книга про київські печери 1675 р.» (14 грудня 1927 р.), «Книга як об’єкт філософічного дослідження» з публікацією тут же тез доповіді (5 квітня 1928 р.) [11, с. 50–52], «Міжнародна виставка преси в Кельні» (13 грудня 1928 р.) [12, с. 47], «Бібліографія україніки чужими мовами» (7 березня 1929 р.) [13, с. 59], «Забутий німецький збірник віршів на українські сюжети» (6 червня 1929 р.) [14, с. 59], «Одне з завдань славістичних бібліотек» (3 грудня 1931 р.) [15, с. 167].

5. Прізвище Д. Чижевського неодноразово згадувалося в інших розділах цієї ж рубрики, зокрема «По видавництвах». Зазначалося, що у 1926–1927 рр. заходами видавництва УВПІ «Сіяч» побачили світ такі книги Д. Чижевського, як «Філософія на Україні», «Лекції з історії античної філософії», «Німецький ідеалізм. Хрестоматія. Т. ІІ», а також стаття у «Науковому збірнику Українського педагогічного інституту в Празі» [16, с. 73]. Окремо декларувалися праці, що вийшли 1927 р. у Чехословаччині, зокрема Д. Чижевського «Грецька фільософія до Плятона», або були готові до друку – «Підручник логіки для середньої школи», «Філософія культури Гегеля», «Математична логіка класичного силогізму», «Макс Вебер і сучасна філософія культури», «Релігійність Шевченка», «Нарис історії філософії на Україні», «Немецкая философская литература за годы 1914–1926» (1927, Кн. 1).

6. У розділі «Ucrainica» рубрики «Miscellanea» подавалася інформація про праці з україніки, що вийшли іноземними мовами. Серед них – Čyzevskyj D. Neuere Arbeiten über P. Kuliš. Zeitschrift f. slav. Philologie. Leipzig, 1930. B. VII; Čyzevskyj D. Skovoroda – Studium. Idem. B. VII (1930, Кн. 3), Čyzevskyj D. Ukrainer. Zur Charaktelogie der Slaven. Slavische Rundschau. 1931. № 4 (1931, Кн. 3–4).

7. На сторінках журналу публікувалися і «Поправки» (описки, неточності) Д. Чижевського, зокрема щодо його статті «Фальшиві цитаті», що сталися внаслідок браку авторської коректури [17, с. 54].

Отже, огляд архівних джерел та творчої спадщини Д. Чижевського, опублікованої на сторінках журналу «Книголюб», засвідчують його членство й активну діяльність у складі Українського товариства прихильників книги, що діяло у Чехословаччині. Вони розкривають нові аспекти його наукової діяльності, а саме у галузі книгознавства та бібліографії.

Список використаних джерел

1. Огар Е. Українське товариство прихильників книги та його друкований орган «Книголюб». Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя войнами: Результаты и перспективы исследования фондов Славянской библиотеки и пражских архивов. Прага, 1995. Т. 2. С. 890–900.

2. Чорній В. В. Діяльність Українського товариства прихильників книги у Празі і журнал «Книголюб» (1927–1932). Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Львів, 2000. Вип. 7/8. С. 173–180.

3. Заремба О. Українське товариство прихильників книги у Празі. Вісник Книжкової палати. 2001. № 8. С. 34–37.

4. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 3803, оп. 1, спр. 33.

5. Бюлетень Українського товариств прихильників книги. 1927. Ч. 1 (20 лют.). С. 1–2.

6. Відгук на статтю Д. Чижевського «Із завдань славістичних бібліотек». Книголюб. 1932. Кн. 1–2. С. 63–65.

7. Ч. Д. Дві виставки. Книголюб. 1927. Кн. 2. С. 55–63.

8. Ч. Д. Фальшиві цитати. Книголюб. 1927. Кн. 4. С. 46–50.

9. Комісії при товаристві. Книголюб. 1927. Кн. 1. С. 68–69.

10. Загальні збори Т-ва. Книголюб. 1927. Кн. 2. С. 78.

11. Загальні збори Т-ва. Книголюб. 1927. Кн. 4. С. 50–53.

12. Загальні збори Т-ва. Книголюб. 1928. Кн. 1–2. С. 47.

13. Загальні збори Т-ва. Книголюб. 1928. Кн. 3–4. С. 59.

14. Загальні збори Т-ва. Книголюб. 1929. Кн. 1–2. С. 59.

15. Загальні збори Т-ва. Книголюб. 1931. Кн. 3–4. С. 167.

16. По видавництвах. Книголюб. 1927. Кн. 1. С. 73–74.

17. Чижевський Д. Поправка. Книголюб. 1928. Кн. 1–2. С. 54.