Для сучасного мешканця області це може здаватися майже неймовірним. Проте у 1960–1980-х роках житель Глухова чи іншого районного центру міг придбати авіаквиток, дістатися місцевого аеродрому і за лічені десятки хвилин опинитися в Сумах. А вже із Сум можна було продовжити подорож до інших міст України.
Особливе місце в цій системі посідав Сумський аеропорт. Саме навколо нього формувалася мережа місцевих авіаліній, яка сполучала обласний центр із північними та східними районами Сумщини.
Сумський аеропорт і повітряні шляхи області
Історія цивільної авіації Сумщини — це не лише історія одного великого аеропорту. У радянський період у регіоні існувала ціла система невеликих аеродромів, пристосованих до роботи літаків місцевих повітряних ліній. Сумський аеропорт виконував роль одного з головних вузлів цієї системи. Звідси літаки прямували до районних центрів і населених пунктів області, а місцеві аеродроми забезпечували посадку та висадку пасажирів.
До числа таких летовищ належав, наприклад, Глухівський аеродром. У різні роки повітряне сполучення пов’язувало Глухів із Сумами та іншими пунктами регіону. Поряд із Глуховом у системі місцевих повітряних ліній використовувалися аеродроми Конотопа, Шостки, Середини-Буди, Ямполя та інших населених пунктів.
Тобто авіація виконувала на Сумщині приблизно ту саму функцію, яку сьогодні виконують міжміські автобуси та автомобільний транспорт, — забезпечувала швидкий зв’язок між обласним центром і районами.
Від перших польотів до цивільної авіації
Історія глухівського аеродрому розпочалася ще на початку 1930-х років. За даними краєзнавця Ігоря Сбитного, місцева організація «ОСОАВІАХІМ» обладнала ґрунтовий аеродром на східній околиці Глухова. У ті роки поява літака була справжньою подією. У вихідні до Глухова прилітав із тодішнього обласного центру — Чернігова — літак У-2. Для місцевих мешканців організовували ознайомчі польоти, а подивитися на літак збиралися десятки й сотні людей.
Під час Другої світової війни аеродром використовували військові. У вересні 1941 року тут базувалися радянські авіаційні підрозділи. Після окупації Глухова летовище використовували німецькі військові частини. Після визволення міста у 1943 році тут знову з’явилася радянська авіація.
Однак після завершення війни військове призначення аеродрому поступово відійшло на другий план. Розпочалася нова сторінка — історія цивільних польотів.
Глухів — Суми за 45 хвилин
У післявоєнні десятиліття регулярні пасажирські авіаперевезення стали важливою частиною транспортної системи Сумщини. У 1950-х роках між Глуховом і Сумами почалося регулярне пасажирське авіасполучення. На глухівському аеродромі спорудили невеликий будинок із радіостанцією. Наземне обслуговування фактично забезпечувала невелика кількість працівників, серед яких важливу роль відігравав начальник аеродрому І. Шаров.
Першими пасажирів перевозили легкі літаки У-2 та По-2. Вони суттєво відрізнялися від сучасних авіалайнерів. Пасажирська кабіна була невеликою, а політ відчувався буквально кожною повітряною ямою. Проте перевага була очевидною — швидкість.
За спогадами, опублікованими Ігорем Сбитним у виданні Національного заповідника «Соборний майдан», автобусний квиток із Глухова до Сум коштував 3 рублі, а дорога займала близько трьох годин. Авіаквиток коштував 6 рублів, зате переліт тривав приблизно 45 хвилин.
Для пасажира це означало простий вибір: заплатити вдвічі більше, але заощадити понад дві години. Саме тому мала авіація була не розкішшю, а цілком практичним видом транспорту.
Нове летовище Глухова
На початку 1960-х років старий глухівський аеродром довелося перенести. Причиною стали плани розвитку міської електромережі та спорудження об’єктів енергетичної інфраструктури. Нове летовище облаштували в районі Київського шляху. Тут поступово з’явилися злітна смуга, будинок із пасажирською кімнатою та авіаційною касою.
У центрі Глухова працювала каса «Аерофлоту», а від залізничного вокзалу до аеродрому курсував міський автобус.Таким чином, авіаподорож мала цілком звичну для того часу логістику: придбати квиток у місті, дістатися вокзалу, пересісти на автобус до аеродрому, пройти до літака — і вже за кілька десятків хвилин бути в іншому населеному пункті. Старий аеродром поступово зник із міського ландшафту. У 1970-х роках на його території було споруджено м’ясокомбінат.
«Кукурудзяник» — головний літак місцевих ліній
Поступово символом місцевої авіації став Ан-2 — легендарний літак, відомий у народі як «кукурудзяник». Для Сумщини він був особливо важливим. Ан-2 міг працювати з невелики х ґрунтових аеродромів, був пристосований до різних умов експлуатації й використовувався не лише для перевезення пасажирів. Ці літаки доставляли пошту, виконували господарські та сільськогосподарські роботи, перевозили вантажі й забезпечували зв’язок між населеними пунктами.
За даними історії Сумського об’єднаного авіазагону, у 1959 році його парк поповнили Ан-2 та Як-12. На початку 1980-х років Сумський авіазагін мав дві ескадрильї Ан-2 — понад 40 літаків — та окрему вертолітну ескадрилью, на озброєнні якої перебували 28 вертольотів Мі-2.
Глухів входив до числа приписних аеродромів місцевих повітряних ліній разом із Конотопом, Серединою-Будою та Шосткою. Отже, глухівський аеродром був не ізольованим об’єктом, а частиною великої регіональної авіаційної системи.
Як виглядала карта повітряних ліній Сумщини
Особливо добре масштаби цієї системи демонструють документи 1980-х років. Збережений розклад руху літаків із Сумського аеропорту на період із 1 жовтня до 31 грудня 1986 року показує, наскільки насиченими були місцеві авіалінії. Зокрема, Ан-2 щодня, крім неділі, виконував рейси із Сум у напрямку Ямполя через Глухів. За розкладом, перший рейс вирушав із Сум о 07:50 і прибував до Ямполя о 08:45. Зворотний виліт був запланований на 10:45.
Другий рейс вирушав із Сум о 10:05 і прибував до Ямполя об 11:00. Зворотний рейс — о 13:05. Таким чином, повітряне сполучення забезпечувало регулярний зв’язок між Сумами та північними районами області.
Маршрути місцевих літаків охоплювали також Шостку, Середину-Буду та інші населені пункти. Глухів мав можливість користуватися цими рейсами за наявності вільних місць.
У 1970-х роках існувало також авіасполучення Глухів — Харків із посадкою в Сумах. Для районного центру це було досить вагоме транспортне сполучення.
Старий аеропорт «Суми» існував із 1939 року. Після війни його роботу відновили в 1946-му. У 1960-х там уже був невеликий аеровокзал із диспетчерською вежею, а літаки виконували рейси як по області, так і до Одеси, Москви та Сочі. Через обмеження старої ґрунтової смуги виникла потреба у новому аеродромі.
Новий комплекс біля Тимирязівки почав працювати 1979 року, а вже 1980-го року пасажиропотік становив близько 200 тисяч пасажирів.
Авіаквиток за шість рублів
Авіаподорож у ті часи мала ще одну особливість — її можна було організувати без складних процедур. У центрі більшості райцентрів працювали каса «Аерофлоту». Пасажир приходив, купував квиток, уточнював час рейсу і вирушав до аеропорту.
Для порівняння: якщо автобусний квиток з Глухова до Сум коштував 3 рублі, авіаквиток — 6. Ціна була вищою, але різниця в часі — величезною. Три години автобусом проти приблизно 45 хвилин літаком. У цьому й полягала головна перевага місцевої авіації: вона економила не гроші, а час.
Політ, який запам’ятовувався
Для багатьох пасажирів поїздка літаком була не просто способом дістатися до Сум. Спочатку — каса в центрі міста. Потім автобус від залізничного вокзалу до аеродрому. Невелика зала очікування. Зустріч із екіпажем. Посадка в Ан-2. Гуркіт двигуна. Розбіг по злітній смузі — і Глухів поступово залишався внизу.
У салоні було шумно, а політ відчувався зовсім не так, як у сучасному авіалайнері. Але пасажир отримував те, чого не могли дати автобус чи потяг, — можливість побачити рідний край із висоти. З висоти пташиного польоту відкривалися Глухів, навколишні села, поля, ліси й дороги. Для багатьох це була маленька подія, яку потім згадували роками.
Літак був потрібен не лише пасажирам
Мала авіація на Сумщині виконувала набагато більше завдань, ніж просто перевезення людей. Ан-2 використовували для поштових перевезень, сільськогосподарських робіт, доставки вантажів та інших господарських потреб. Тому звук літака над селом був звичною частиною життя.
Для мешканців сіл поява Ан-2 у небі могла означати не пасажирський рейс, а роботу на полях. Для районних центрів — можливість швидко дістатися Сум. Для поштових служб — швидку доставку кореспонденції. Фактично мала авіація була одним із елементів інфраструктури повсякденного життя Сумщини.
Коли літаки перестали літати
Пік розвитку місцевих повітряних ліній припав на післявоєнні десятиліття. Але наприкінці 1980-х років ситуація почала змінюватися. Економічна криза, подорожчання експлуатації літаків, розвиток автомобільного транспорту та загальний занепад радянської транспортної системи поступово зробили регулярні місцеві авіарейси економічно невигідними.
Після розпаду СРСР та ліквідації системи «Аерофлоту» мережа місцевих повітряних ліній фактично припинила існування. Зникли регулярні рейси між районними центрами й Сумами. Малі аеродроми втрачали своє транспортне значення. Частина з них була занедбана або використовувалася вже для інших потреб. Разом із літаками з повсякденного життя ме шканців Сумщини зникла ціла культура місцевих авіаподорожей.
Глухівський аеродром після завершення регулярних рейсів
Авіаційна історія Глухова, однак, на цьому не завершилася. На початку 2000-х років на території аеродрому почав працювати аероклуб. Ан-2 знову піднявся в небо — цього разу вже не як регулярний пасажирський транспорт, а для авіапрогулянок і парашутних стрибків.
Ця сторінка історії завершилася після трагічної загибелі парашутистки у 2012 році, після чого діяльність аероклубу була призупинена. Так завершилася історія регулярного використання глухівського летовища, яке протягом десятиліть було частиною транспортної системи Сумщини. Це була Сумщина, яка літала.
