У самому центрі історичного Глухова, на Київській вулиці, 51, розташована будівля, яка сьогодні є навчальним корпусом ВСП «Професійно-педагогічний фаховий коледж Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка». Її сучасна історія починається на початку ХХ століття, однак саме місце має значно давнішу історію.

Колись тут був один із ключових адміністративних осередків Глухова — міста, яке у XVIII столітті виконувало функції столиці Лівобережної Гетьманщини.

Місце, де працювали урядові установи Гетьманщини

Історія цієї ділянки сягає середини XVIII століття. У цьому кварталі розташовувалися важливі установи гетьманської адміністрації, зокрема Генеральна військова канцелярія.

У 1768–1774 роках за проєктом архітектора Андрія Квасова тут звели величну будівлю Другої Малоросійської колегії. Її облаштування тривало впродовж 1765–1782 років. Це була одна з найбільших урядових споруд тогочасної України. Довжина її головного фасаду сягала 142 метрів. У комплексі розміщувалися Генеральний суд, Генеральна малоросійська рахункова комісія, Канцелярія малоросійського скарбу, архів та інші установи.

Проте будівля не збереглася. 7 серпня 1784 року під час великої пожежі Глухова Друга Малоросійська колегія згоріла. Її залишки за підтримки царської влади поступово розбирали, а протягом 1831–1835 років остаточно знесли. Таким чином, сучасна будівля земства та міської думи стоїть на території, яка була одним із важливих адміністративних центрів столиці Лівобережної Гетьманщини.

Від старих підмурків — до нових адміністративних споруд

Після ліквідації Малоросійської колегії територія не втратила адміністративного значення. У середині ХІХ століття на частині старих підмурків постала будівля присутствених місць. Її спорудження у 1851–1856 роках фінансували глухівські підприємці Нікола Терещенко та Георгій Біловський.

У другій половині ХІХ століття в цьому кварталі діяли різні адміністративні та поліцейські установи. А вже на початку ХХ століття тут сформувався комплекс, пов’язаний із місцевим самоврядуванням.

Глухівське земство та міська дума

Протягом 1912–1913 років у центрі міста звели корпус Глухівського повітового земства. Будівля виходить на сучасну площу Рудченка і виконана у формах раціонального модерну з рисами неокласицизму.

У наступні 1914 та 1915 роки із західного боку, вздовж Київської вулиці, до нього прибудували корпус міської думи. Тоді ж над південним крилом старого корпусу надбудували третій поверх.

Будівництво було масштабним. Загальні витрати на спорудження будинку повітового земства становили понад 197 тисяч рублів, а через нестачу коштів земство було змушене користуватися довгостроковими та банківськими позиками. Комплекс став важливою частиною адміністративного центру Глухова і матеріальним свідченням розвитку місцевого самоврядування на початку ХХ століття.

Герб Глухова на фасаді

Однією з найцікавіших деталей будівлі є її архітектурне оформлення. Фасад корпусу міської думи, що виходить на нинішню стометрівку, виконаний у стилістиці необароко, трансформованого під впливом модерну. Його прикрашають фронтони, пілястри, картуші, гірлянди, маскарони, лев’ячі голови та рослинний декор.

Особливе значення має центральний фронтон, де розміщено горельєфний герб Глухова як гетьманської столиці, оточений путті. Ця деталь важлива не лише з мистецького, а й з історичного погляду. На початку ХХ століття архітектура міського самоврядування фактично зверталася до пам’яті про гетьманське минуле міста.

Для історії Сумщини це показовий приклад того, як історична пам’ять могла бути присутньою в міському просторі через архітектуру та символіку.

Тут вирішували питання життя Глухова

У будинку повітового земства та міської думи працювали представники місцевого самоврядування. Тут обговорювали господарські, фінансові та соціальні питання, пов’язані з життям Глухова та повіту. До нашого часу зберігся зал зібрань із неокласицистичним декоративним оформленням — пристінними колонами іонічного ордера, пілястрами та фільонками.

Тож пам’ятка зберегла не лише зовнішній архітектурний образ, а й частину простору, в якому понад століття тому відбувалися засідання місцевого самоврядування.

Будівлі комплексу зазнали пошкоджень під час Другої світової війни. У повоєнний період тут розміщувалося професійно-технічне училище № 31. Сьогодні споруда використовується як навчальний корпус ВСП «Професійно-педагогічний фаховий коледж Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка».

У 1988 році будівля отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення, охоронний номер 110-См. Таким чином, споруда продовжує виконувати громадську функцію вже п онад століття після свого спорудження.

У 2026 році пам’ятку зберегли ще й у цифровому форматі

У серпні 2026 року будинок повітового земства та міської думи став одним з об’єктів цифрової фіксації в межах проєкту «Історична Глухівщина крізь століття: збереження історико-архітектурної спадщини засобами 3D та AR», який реалізують фахівці Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка у співпраці з Національним заповідником «Глухів» за підтримки Українського культурного фонду.

Фахівці київської компанії ScanyWell провели лазерне 3D-сканування пам’ятки. У результаті створюється її детальна цифрова модель — своєрідний цифровий двійник будівлі.

На основі отриманих даних буде створено точну 3D-модель споруди, а також 3D-тур її історичного залу, де понад сто років тому засідали представники Глухівського повітового земства. Проєкт має значення не лише для Глухова. Цифрова фіксація історико-архітектурної спадщини створює нові можливості для дослідження та популяризації пам’яток Сумщини.

У межах проєкту 2026 року цифровою фіксацією в Глухові охоплюються, зокрема, Вознесенська церква, водогінна башта, садибний будинок Кочубеїв, будинок повітового земства та міської думи і будинок Миклашевських.

Первісно планувалося також провести сканування Покровської церкви в селі Годунівка Глухівської міської громади. Однак через безпекові обставини здійснити ці роботи не вдалося, тому об’єктом цифрового сканування став будинок повітового земства та міської думи.

Особливість 3D-фіксації полягає в тому, що вона дає змогу зберегти не лише фотографічне зображення пам’ятки, а й її просторові характеристики та геометрію. Такі дані можуть бути корисними для істориків, архітекторів, реставраторів, дослідників і фахівців у сфері охорони культурної спадщини. Для прикордонного Глухова це набуває особливого значення в умовах російсько-української війни та постійних ризиків для історичної забудови міста.

Один квартал — кілька століть історії

Історія будинку на Київській, 51 демонструє, наскільки багатошаровою є історична спадщина Глухова. На одному місці послідовно існували установи гетьманської адміністрації, Друга Малоросійська колегія, присутствені місця, повітове земство та міська дума. Сьогодні тут навчаються студенти.

Тепер ця історія отримує ще й цифрове продовження. Паралельно з цифровою фіксацією споруди, яка збереглася до наших днів, у межах іншого проєкту Глухівського національного педагогічного університету створюється 3D-реконструкція Другої Малоросійської колегії. Вона має стати частиною масштабної цифрової реконструкції «Столичний Глухів XVIII століття».

Ще один проєкт «Столичний Глухів XVIII століття: 3D та VR-спадщина як інструмент освіти, відновлення та культурної реінтеграції», що також реалізується з липня 2026 року Глухівським національним педагогічним університетом імені Олександра Довженка за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Культура. Регіони», ЛОТ 2 «Реінтеграція культурою». Йдеться вже не про окрему споруду, а про відтворення історичного середовища Глухова XVIII століття — його вулиць, архітектури та ключових об’єктів столиці Гетьманщини. До цифрового середовища мають увійти, зокрема, моделі Спаської та Миколаївської церков і Другої Малоросійської колегії.

Так сучасна будівля земства та міської думи стає своєрідною точкою перетину різних історичних епох: від адміністративного центру Гетьманщини — через земське та міське самоврядування — до сучасного освітнього простору.

А її цифровий двійник дає змогу зберегти інформацію про пам’ятку для майбутніх поколінь. Для Сумщини це приклад того, як сучасні цифрові технології можуть працювати на збереження регіональної історико-культурної спадщини — як тієї, що збереглася, так і тієї, яку можна повернути до життя у цифровому просторі. Обидва проєкти реалізовуються у 2026 році за підтримки Українського культурного фонду.