Звернення

Ромни, а точніше й історично достовірніше, Ромен – літописне місто, з більше ніж тисячолітньою історією, відоме своїми культурно-мистецькими традиціями, важливий торговий і промисловий центр. Його історія є яскравою складовою історії України. Жителі Ромен упродовж століть робили свій вклад у становлення та розвиток економіки рідного народу, розвиток його культури, віковічну боротьбу за створення суверенної української держави.

У багатьох історичних документах, приватному і офіційному листуванні місто протягом багатьох століть згадується як Ромен. Саме така назва зустрічається в давньоруських і козацьких літописах, у гетьманських універсалах і царських указах, у великій кількості історичних документів XVII – першої половини XIX століть. Назва Ромен вживається в щоденниках і листуванні тогочасної козацької старшини, письменників, державних чиновників, поміщиків, купців, які неодноразово відвідували наше місто під час велелюдних роменських ярмарків, у тогочасних газетах і журналах. Як Ромен, наше місто фігурує і на багатьох українських, російських і західноєвропейських картах та відповідних описах до них. Саме про Ромен писали в своїх наукових працях відомі дослідники і краєзнавці, зокрема, В.Г. Полетика, Я.М. Маркович, І.С. Аксаков, І.Ф. Павловський, І.О. Курилов, наш земляк і видатний філолог Олександр Потебня. Такої назви міста дотримується і більшість краєзнавців нинішнього часу. Назва міста Ромен закріпилася в багатьох історичних піснях і думах, у творчості багатьох літераторів минулого і сучасності, зокрема в творах Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Василя Горленка, Олекси Ющенка, Дмитра Білоуса, Данила Кулиняка, Олександра Шугая, Павла Ключини, у творах місцевих літераторів. Варто нагадати, що Ромен зберігся у назві місцевої газети «Ромен», заснованої 1910 року місцевим товариством сільських господарів, у назві журналу «Ромен», що виходить у наш час. Таку ж назву ми зустрічаємо на печатці Роменської громадської бібліотеки, заснованої 1868 року. Навіть за радянської влади десь до кінця 20-х років XX століття зберігалася назва Ромен, так писали пізніше і в офіційних документах німецьких окупаційних властей в 1941–1943 роках.

Поряд із цим, у багатьох документах, починаючи з другої половини XIX століття, все частіше стала використовуватися зрусифікована назва нашого міста – Ромни, що, як зазначила у своєму дослідженні доктор філологічних наук професор Сумського педагогічного університету Тетяна Беценко, «… назва Ромни неправильна, витворення її як з погляду історичного, так і мовознавчого науково не виправдане» (Лінгвістичне краєзнавство. Суми: ВВП «Мрія-1», 2015. С. 48). Хоча всупереч зусиллям русифікаторів і байдужості окремих роменців, серед широкого загалу земляків у нашому краї продовжує широко побутувати справжня історично вживана назва – Ромен.

В умовах декомунізації і дерусифікації, яка значно прискорилась із початком російського нападу на суверенну Україну, нам потрібно відмовитись від ще однієї імперської спадщини – зрусифікованої назви нашого міста Ромни, врешті потрібно повернутись до справді української, історично виправданої назви – Ромен. Необхідно звернутись до відповідних державних органів із клопотанням про перейменування нашого міста, а точніше про повернення йому справжньої назви. Власне, тут мова йде навіть не про перейменування, а про уточнення назви міста. Скажімо так, як зовсім недавно Постановою Верховної Ради України була уточнена назва села Голінка Роменського району, що до 2003 року мало назву Голенка. Саме таким шляхом маємо повернути нашому місту його давню назву.

Звертаємось до Вас із проханням підтримати ініціативу громадськості і розпочати відповідне вирішення цього питання.

Григорій ДІБРОВА,

голова Роменського міськрайонного

товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка;

Надія КАРПЕНКО,

в. д. громадської організації

«Роменське земляцтво».