21 липня до Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті надійшло повідомлення від голови правління ГО «Українська ініціатива» Юрія Косенка щодо проблемного об’єкту у місті Ромни Сумської області.
На бульварі Свободи, на якому розташовано будівлю Роменської районної державної адміністрації, і дотепер знаходиться пам’ятник Юрію Івановичу Дудіну – «почесному громадянину міста, колишньому постійному представникові уряду УРСР при уряді СРСР».
Нагадаємо, що Закон відносить до комуністичної символіки «зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік».
Тобто, аби демонтувати монумент, цілком вистачає вказаної на ньому посади «постпреда». Коли ж ознайомитися докладніше з біографією товариша Дудіна, знайдеться ще кілька вагомих причин. І не лише формальних. Спробуємо поглянути на послужний список Юрія Івановича з точки зору моралі. Поняття хоч і призабуте, а все ж…
У 1939-1940 роках Дудін служить у Червоній Армії. Не рядовим солдатом – політичним працівником. Наснажує бійців на «ратный труд» палким більшовицьким словом. Але у 1941-му, коли настає час втілювати те слово у діло, Дудін переходить на посаду директора Московського харчового комбінату. Спочатку захищає Батьківщину там, а потім – у сільськогосподарському відділі всесоюзного наркомату харчової промисловості.
Ще цікавішою виглядає його посада у 1946-1949 роках – міністр харчової промисловості УРСР. Невже хтось забув, як харчувалися українці у 1947-му?! За різними оцінками істориків під час комуністичного голоду 1946-1947 років в Україні померло від 300 тис. до 1 млн. осіб.
Чи не є наругою над пам’яттю жертв голоду вшанування тодішнього міністра харчопрому?
Очевидно, пам’ятник необхідно демонтувати відповідно до Закону.
