У статті Є. Гловінського, опублікованій у Кн.3 Українського збірника Інституту з вивчення історії і культури СССР розповідається про життєвий шлях і наукові здобутки уродженця с. Базилівка (нині Крупське) Конотопського повіту проф. Володимира Прокоповича Тимошенка.
Збірник виявлено в архіві Української інформаційної служби в Лондоні у 2011 р.
Опубліковано: Український збірник. Книга 3. – Мюнхен, 1955. – С. 168-170.
Володимир Прокопович Тимошенко (25 квітня 1885(18850425) — 15 серпня 1965) — український економіст (зокрема зі сільського господарства), дійсний член НТШ й УВАН.
Народився у с. Піпотівці на Чернігівщині, брат Степана і Сергія Тимошенків.
По закінченні Інституту комунікацій та економічного відділу Політехніки в Петербурзі (1911) працював у Міністерстві шляхів та хліборобства. 1917 переїхав в Україну і був економічним консультантом українських урядів та керівником Інституту економічної коньюнктури при УАН; У 1919 році — економічний радник української дипломатичної місії на мирну конференцію в Парижі.
На еміграції у перебував спершу у Відні, а потім (з 1922) у Празі де був професором УВУ та УГА. Одержавши стипендію Рокефеллера, поїхав 1926 на студії до США (докторат з економічних наук у Корнельському університеті), де з 1928 й залишився. До 1934 викладав економічні науки в Мічіґанському університеті, 1934 — 36 був науковим радником з сільського господарства у вашингтонському міністерстві. 1936 — 50 — професор Стенфордського університету, одночасно працював у його Інституті харчування. Помер в Менло Парк (Каліфорнія).
Головною ділянкою наукового зацікавлення Володимира Тимошенко було сільське господарство та сільськогосподарська політика (світовий ринок, географічне розміщення сільськогосподарських культур, питання ринкових операцій та їх регламентація, впливи коньюнктурних циклів тощо), а також економіка СРСР з урахуванням української проблематики. В. Тимошенко є автором 50 великих наукових праць, з них найважливіші:
