22 червня 1941 р. фашистська Німеччина ударами трьох груп армій напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна. Суть, характер і цілі війни, нав’язаної українському народу, знайшли втілення у її назві, а принесені неї випробування стали для держави і її громадян справжнім моментом істини. Щоби протистояти такому сильному ворогу, потрібні були суворі радикальні заходи, оперативні рішення, надзвичайні закони. Тому вже в перші години війни Президія Верховної Ради СРСР прийняла ряд правових документів, які визначали переведення країни, всіх органів державної влади, громадського правопорядку на організацію відсічі ворогу. Указом Президії від 22 червня 1941р. „Про військовий стан” в областях, де такий стан оголошувався, підвищувалася відповідальність посадових осіб, органів НКВС, всіх громадян за збереження правопорядку у воєнний час.
Військовий стан в Сумській області було оголошено 23 червня 1941р. Всі структури нещодавно створеного обласного управління НКВС, районних відділів внутрішніх справ з цього дня були переведені на воєнний режим роботи. Органи НКВС застосовували заходи для посилення громадського порядку, охорони заводів і фабрик, установ, важливих народногосподарських об’єктів. Було введене спільне міліцейське і військове патрулювання в містах області, створювалась і проходила навчання воєнізована охорона промислових підприємств, вводився суворий пропускний режим. В перші ж дні війни був організований спеціальний батальйон із співробітників міліції для боротьби з „парашютными десантами противника”. Почалась реорганізація обласного управління НКВС – всі неоперативні управління і відділи ліквідовувались, особовий склад, що звільнявся, був направлений для комплектування особливих відділів і оперативних груп Південно-Західного фронту. Значна частина працівників міліції пішла на фронт по мобілізації або добровольцями [1, с. 113-114]
Протягом червня – липня 1941р. Сумщина перебувала на досить великій відстані від лінії фронту. Але незабаром ситуація стала мінятись: з 25 серпня Сумщина стала ареною бойових дій. Це були бої на території Хільчицького і Шосткинського районів проти 2-ої танкової армії Гудеріана, що мала замкнути кільце оточення військ Південно-Західного фронту з 1-ю танковою групою Клейста. Мужньо обороняли Шостку два винищувальні батальйони, що були укомплектовані із працівників органів НКВС області. Але ситуація на півночі області була вирішена 15 вересня 1945р., коли в районі м. Лохвиця танкові частини ворога зімкнули кільце. 10 вересня 1941р. німці захопили Путивль, 16 вересня – Буринь. На протязі другої половини вересня радянські війська намагались утримати Ворожбу, Білопілля, Суми. В тяжких боях приймали участь мобілізовані до армії співробітники міліції [2, с.34-38]
В цей нелегкий для області час стало зрозуміло, що треба готуватись до тривалої, запеклої боротьби з ворогом. Тому Сумський обком КП(б)У в серпні 1941р. сформував підпільний обком, три міськкоми, 31 райком, що мали працювати на окупованій території. Зв’язковими. підривниками, радистами залишали працівників міліції, що мали відповідну підготовку. Вони ж, як такі, що вміли володіти зброєю, знали оперативну роботу, повинні були складати кістяк партизанських загонів. Постановою РНК СРСР від 24.06.1941р. і Наказом НКВС СРСР від 25.06.1941р. обласні управління НКВС мали створити диверсійні групи на окупованій території. Із співробітників сумської міліції були створені такі диверсійні групи: у вересні 1941р. – командир Фіненко М.М., склад групи 10 чоловік, восени 1941р. всі загинули біля с.Хухра Охтирського району; у грудні 1941р. – командир Міщенко Я.П., склад групи 7 чоловік, всі розстріляні на початку 1942р. в с. Россоховате Охтирського району; диверсійна група „Сокіл”, створена у березні 1942р. на Харківщині і закинута в тил на Сумщину, командир Кащеєв Д.Я., склад групи 14 чоловік, всі загинули в березні-квітні 1942р. [3, арк..22-23]
Дільничний уповноважений Штепівського РВ НКВС Колос М.С. організував підпільну групу у складі 10 чоловік в с. Валіївка Білопільського району. До склади групи входили Сотник А.Г., колгоспниця; Сотник А.Ю., колгоспниця; Аркуша І.С., голова колгоспу „Червона зірка” Штепівського району і ін. Членами групи були зірвані два мости в Білопільському і Недригайлівському районах, вчинено декілька диверсій на станції Вирі, зроблено наліт на жандармський пост, де були захоплені карти і документи. В липні 1943р. німці напали на слід командира групи, під час перестрілки він загинув, похований в с. Валіївка [4, арк..137]
Досить трагічною була доля Хотинського партизанського загону, створеного у вересні 1941р. Він діяв на території Сумської і Курської областей до весни 1942р., під час боїв у травні цього року майже весь склад загону загинув. Серед його бійців було багато співробітників Хотинського РВ НКВС: командир розвід групи Ляшенко М.М., бійці загону Купченко А., Забара А., Лисенко П., Чайка Д., працівник Хотинської райпрокуратури Майзелев С.Х. (всі загинули 22.05.1942р. при спробі загону перейти лінію фронту) [5, арк..101]
В листопаді 1941р. в Хінельському лісі був створений Ямпільський партизанський загін, який згодом дістав назву „За Родину”. Командиром загону став співробітник Ямпільского РВ НКВС , член Ямпільського РК КП(б)У Гнибіда С.М. (комісар Красняк Д.Д., начальник штабу Макаренко Г.Т.). Перша бойова операція загону – висадження у повітря залізничного мосту між Ямполем і Хутором-Михайлівським відбулась 23 грудня 1941р. Як свідчать архівні документи, командир велике значення придавав тому, щоби цивільні люди оволоділи зброєю, щоби в діяльності загону переважала бойова робота, а не пропагандистська. На цій підставі погіршилися відносини командира з комісаром, що як партійний працівник не припускався думки щодо приниження ролі пропаганди. В квітні 1942 р. Красняк Д.Д. на засіданні Ямпільського РК запропонував звільнити Гни біду С.М. з посади командира загону, звернувшись з відповідною заявою до ЦК КП(б)У. Вся ця інтрига відбувалась, коли партизани були повністю блоковані в Брянських лісах і стояло питання про їх життя чи смерть. Сумський підпільний ОК КП(б)У визнав рішення неправомірним, відмінив його, запропонувавши Гни біді і Красняку більше зосереджуватись на бойовій діяльності загону. Обидва загинули в травні 1943р., коли німці напередодні Курської битви вирішили розгромити партизанські формування в Хінельських і Брянських лісах. [6, арк..1-4]
Таким чином, в роки Великої Вітчизняної війни діяльність Сумської міліції здійснювалась по таких напрямках:
1. відбувалась перебудова на воєнний лад органів міліції, змінювалась її структура, особовий склад. Переважна більшість співробітників було мобілізовані до Радянської Армії, інші пішли на фронт добровольцями, ряд співробітників утворили винищувальні батальйони, диверсійні групи, стали партизанами і підпільниками;
2. співробітники міліції брали участь в охороні важливих об’єктів, залізниць, шляхів сполучення, організовували таку охорону з цивільних осіб, навчали їх, допомагали в евакуації;
3. міліція здійснювала в умовах воєнного часу свою повсякденну роботу – оберігала правопорядок, боролась із дезертирами, панікерами, мародерами, провокаторами і т.д.
Джерела і література:
1. Історія міст і сіл Української РСР. Сумська область. – К., 1984
2. Корогод Б.Л., Корогод Г.І., Логвиненко М.І. Сумська область у роки Великої Вітчизняної війни. – Суми, 2003
3. ДАСО, ф. п. 367, оп.1, спр. 2
4. ДАСО, ф. п. 4, оп. 3, спр. 213
5. ДАСО, ф. п. 4, оп. 3, спр. 213
6. ДАСО, ф. 98, оп. 1, спр.1
