З нагоди відкриття виставки документів в Українському Музеї-архіві в Клівленді (США, штат Огайо), член вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко дав інтерв’ю місцевому радіо. Історик розповів журналістці Вірі Іваницькій про результати відрядження до цієї установи.
Український Музей-архів у Клівленді (The Ukrainian Museum-Archives in Cleveland) було засновано у 1952 р. з ініціативи Леоніда Бачинського Сьогодні він складається з трьох структурних підрозділів: власне музею, де зберігаються колекції творів українського образотворчого мистецтва, поштових марок, монет, творів народного мистецтва; архіву та бібліотеки, яка нараховує понад 14100 окремих томів, 2400 назв українських періодичних видань з усього світу.
За словами Геннадія Іванущенка, його робота в архіві з виявлення і оцифровування документів є частиною великого проекту ЦДВР по відродженню історичної пам’яті Українського народу. Адже в колоніальні часи було написано багато неправди про нашу історію, зокрема про Український Визвольний рух. Документи, які містяться в сховищах, мабуть, найунікальнішого українського архіву Північної Америки мають поповнити розділи недавно відкритого електронного архіву Визвольного руху www.avr.org.ua , допомагати вченим деміфологізувати нашу історію.
Особливий інтерес, за його словами, становлять документи особового фонду Осипа Майданюка — секретаря посольства УНР в Стокгольмі. Це книги і фотографії, листи, різноманітні звернення і роз’яснення з українських питань різними мовами, адресовані до Ліги Націй. Серед документів періоду Української революції 1917-1921 років є оригінал листа Симона Петлюри до міністра Чижевського, послужні списки старшин Армії УНР. В інших документах трапляються їх же дипломатичні посвідчення, ще в інших (у колекції Каленика Лисюка), вже після ІІ Світової війни — фото, які висвітлюють їх діяльність в Союзі українських ветеранів.
«Взагалі, ветеранська тема є дуже цікавою: в архіві є і численні періодичні видання наших комбатантських організацій різних часів, але, якщо уважно дивитися газети, то не можна не помітити численні повідомлення про службу українців в армії і флоті США під час ІІ Світової війни. В одному тільки ювілейному буклеті про Клівленд за 1944 рік їх нараховано 400 осіб. Це прекрасна відповідь тим, хто сьогодні намагається повісити на українців тавро «колаборантів»», — розповів Іванущенко.
За словами історика, надзвичайно промовистими є газетні повідомлення за «знакові» роки: 1918, 1932-33, 1939, 1941 та інші. Наприклад, газета «Народні воля», яка виходила у Скрентоні в 1918 році містить не тільки детальні відомості з українських фронтів, але й дайджести американських, англійських, французьких газет про Україну. Ідучи їх слідами, тобто замовляючи в національних архівах ці примірники преси, ми зможемо побачити свою Батьківщину очима тодішнього західного світу.
Різними шляхами потрапляли документи до архіву. Велику колекцію передав Леоніду Бачинськиму його брат Євген — відомий політичний діяч. Зокрема, вже згадуваний лист Петлюри надійшов від нього у 1968 році. А одеська газета «Чорноморська комуна» за 1930-1933 рр. «примандрувала» аж з Царгорода — її переслав (а можливо і привіз) сотник Микола Забіла, про що свідчать штампи на перших сторінках примірників.
Після Л. Бачинського тривалий час музей-архів очолював Олександр Фединський, а нині — його син Андрій Фединський. Подвижницька діяльність цих людей, інших працівників по збиранню і збереженню документів та експонатів заслуговує на окреме дослідження, і не одне. Адже були часи, коли на архів дивилися, як на непотрібне дивацтво. Нині — сюди паломництво.
Пан Андрій вміє цікаво підібрати документи. Ось на виставці два фото: станція Бережани, з якої на початку ХХ століття люди добиралися до європейських портів, щоб мандрувати далі — в Америку. А через 30 років з неї ж людей везтимуть уже в іншому напрямку — до Сибіру.
На другому фото, теж початку ХХ ст. — краєвиди містечка з невинною тоді ще назвою «Освенцім». Що тут буде через ті ж 30 років — відомо всім.
«На теперішній час уже оцифровано понад 27 ГБ. інформації архіву. Незабаром нею поповниться не тільки сайт avr.org.ua , а й власний сайт Музею-Архіву в Клівленді umacleveland.org. Якраз завтра проведемо нараду з його модернізації», — говорить пан Геннадій.
Що ж… архівна та інформаційна революції нині крокують поряд. Можливо вони допоможуть здійснити якісні зміни в свідомості людей?
То ж до нових революцій!
Джерело: Центр досліджень визвольного руху
