Неодмінною складовою системи середньої освіти пореформеного періоду був сектор приватних навчальних закладів, що в умовах обмеженої кількості міністерських шкіл конкурував з останніми та розширював можливості батьків та опікунів учнів забезпечити їх місцем в освітній установі. До однієї з подібних шкіл відноситься приватна Сумська жіноча гімназія Н. Г. Кудрявцевої (СЖГК), що існувала в 1916–1919 роках. На жаль, відомостей про неї зберіглося небагато. А отже, і в краєзнавчій літературі цьому навчальному закладові приділено зовсім небагато уваги [9, с. 39–40; 11, с. 18]. Попри короткий термін свого існування, ця третя за рахунком жіноча гімназія в Сумах все ж таки залишила певній слід в історії шкільного життя міста й потребує свого дослідження. Останнє не лише доповнить вже відомі сторінки сумського минулого, але й увиразнить місце подібних установ в ланці середньої ланки освіти.

Мета публікації – з’ясувати процеси виникнення та функціювання приватного жіночого середнього навчального закладу. Джерельну базу допису становлять документи з фондів Сумської повітової земської управи (Ф. 2) Державного архіву Сумської області (ДАСО), Дирекції училищ Харківської губернії (Ф. 266) Державного архіву Харківської області (ДАХО), матеріали сумської преси й Циркуляри по Харківському навчальному округу.

У першу чергу, варто розвіяти уявлення про засновницю приватної жіночої гімназії в Сумах. У краєзнавчій літературі побутує думка про те, що даною особою була вчителька арифметики Сумської І жіночої гімназії Марія Гаврилівна Кудрявцева. Її прізвище зустрічається в щорічних адрес-календарях по Харківській губернії, а також у Циркулярах по Харківському навчальному округу й документах фонду Сумської І жіночої гімназії ДАСО. За цими матеріалами, дійсно, М. Г. Кудрявцева виглядає як реальний претендент на роль, яку їй відводить думка дослідників минулого м. Суми. На момент створення приватної гімназії цій пані було близько 50 років. Педагогічну кар’єру вона розпочала ще в 1880-х роках. 22 листопада 1886 р. їй було видане свідоцтво на звання домашньої наставниці по завершенню навчання в інституті благородних дівиць [5, с. 242; 13, с. 30]. 18 березня 1888 р. вона посіла місце учителя математики в Сумській жіночій гімназії [14, с. 7]. Вочевидь, на початку своєї діяльності вона не мала повного навантаження. Так, у 1888-му календарному році останнє становило лише 208 годин [10, с. 57]. Навіть з урахуванням пропуску перших трьох місяців року, це не формувало «ставку» в сучасному розумінні цього слова стосовно оплати праці педагога. Вірогідно, ця обставина вплинула також на те, що в травні 1892 р. Марія Гаврилівна посіла посаду наглядачки в названому навчальному закладові [15, с. 39]. Станом на 1918 р. стаж роботи Марії Гаврилівни у Сумській І жіночій гімназії становив 30 років. Педагог тут мала 12 обов’язкових уроків тижневого навантаження й отримувала оплату в 50 руб. за «річний урок» [5, с. 242].

Тут і закрадається сумнів у тому чи могла начальниця середнього навчального закладу в 1918 році поєднувати адміністративну й педагогічну роботу в приватній гімназії з працею в казенній гімназії, зважаючи на свій вже досить солідний вік. До того ж у доступних друкованих і рукописних документах в якості очільниці школи фігурує особа Кудрявцевої з ініціалами «Н. Г.». Припускаю, що дописувачі краєзнавчих творів врахували «Н.» в якості описки, що доволі часто трапляється як в офіційних документах того часу, так і особливо в пресі. У результаті, Марія Гаврилівна була «призначена» дослідниками минулого Сум керівником закладу освіти.

Звісно, доцільним є питання про те, ким могла бути інша особа з тим самим прізвищем і такими самими чи подібними ініціалами. У Сумах із прізвищем Кудрявцева маємо відомості стосовно трьох педагогів, що, зокрема, наводить на думку про їхній родинний зв’язок. Окрім вчителя арифметики Марії Кудрявцевої у документах зустрічається прізвище учительки французької мови в молодших класах Сумської Олександрівської гімназії Зої Кудрявцевої, а також загадкової Н. Г. Кудрявцевої. На жаль, в архівних справах її ініціали не розкриваються. Можемо припустити, що даною персоною була Надія Кудрявцева, яка 5 квітня 1885 р. отримала підписане попечителем Харківського навчального округу свідоцтво на звання вчительки початкового училища [12, с. 40]. Її статус в повідомленні Циркуляру позначений як «донька колезького асесора». Порівняймо його з повідомленням про видачу свідоцтва Марії Кудрявцевої – «донька надвірного радника». У «Табелі про ранги» Російської імперії обидва класи – VII (колезький асесор) і VIII (надвірний радник) – є сусідніми. Перехід від одного до іншого протягом одного року вірогідного спільного батька обох дівчат міг бути цілком реальним. У такому випадку за аналогією з Марією Надія Гаврилівна мала також закінчити інститут благородних дівиць, оскільки батьки, як правило, відправляли одностатевих дітей навчатися в одні й ті самі школи.

За браком джерел до 1909 р. інших відомостей про Н. Г. Кудрявцеву ми не знаходимо. Саме в цей рік вона отримала дозвіл на відкриття однокласного навчального закладу 3-го розряду для дітей обох статей, відповідно постанови ради при попечителі Харківського навчального округу [16, с. 49]. На жаль, не відомі обставини функціонування цієї школи, а також місце її розташування. Припустимо, вона функціонувала в якості альтернативи підготовчим класам гімназій і готувала дітей до успішного складання вступних іспитів до закладів середньої освіти.

Вочевидь, уже на базі училища 23 липня 1916 р. Н. Г. Кудрявцева відкрила приватну жіночу гімназію «з правами для учащих и учащихся» [2, арк. 8]. Її відкриття було зумовлено, передусім, значним притоком до Сум біженців із західних губерній Російської імперії, які постраждали від війни. У свою чергу, це призвело до суттєвого зростання кількості учнів в існуючих навчальних закладах. Останні виявлялися нездатними дедалі приймати охочих понад норми. Так, у Сумській І жіночій гімназії кількість учениць зросла з 374 в 1910/11 н. р. до 421 в 1917 р., а Сумської ІІ жіночої гімназії – з 349 до 368 за той самий період [4, с. 82; 5, с. 100]. Особливо великий наплив гімназисток і кандидаток до вступу у середні заклади освіти відбувся влітку-восени 1915 року, що зробило 1915/16 н. р. справжнім випробуванням на міцність адміністрації та педагогів гімназій і училищ. Вихід убачався у заснуванні нових установ освіти, що з’являлися завдяки приватній ініціативі.

Як і належало середньому навчальному закладові, СЖГК скерувалася в своїй діяльності попечительною і педагогічною радами. До складу першої, що опікувалася, передусім, питаннями матеріального забезпечення гімназії та її педагогів, станом на осінь 1917 р., входили сама фундаторка гімназії (голова), представники підприємницьких кіл М. Богатирьова й, вірогідно, ексголова Сумської міської управи М. Крамаренко, протоієрей С. Неделька, директор Сумської приватної чоловічої гімназії Ф. Гораїн. Секретарем ради була Л. Вишнякова [1, арк. 81]. Педагогічну раду, що відала поточними питаннями навчання та виховання, очолив Федір Федорович Гораїн. Певну роль у матеріальному забезпеченні та вирішенні нагальних проблем гімназії в умовах війни та революції мав відігравати його батьківський комітет. Відомо, що в жовтні 1917 р. до його складу увійшли Є. А. Добровольський (голова), М. П. Величко (товариш / заступник), Д. І. Сич (секретар), І. І. Кабештов, А. В. Лінгаммер, А. П. Здоренко, Д. С. Сердюкова, М. І. Іванов, Г. І. Шидловський, А. Ф. Кожемякіна [8]. Невеликий склад комітету відповідав кількості класів – три на 1917/18 н. р. Відповідно, троє батьків до складу комітету обиралися від одного класу.

Навчальний заклад розмістився в старовинній двоповерховій садибі, яку краєзнавча традиція локалізує в будинку за адресою вул. Соборна, 29. Він не був пристосований до організації навчання достатньо великої кількості учениць. Зокрема, приміщення виявилося не приєднаним до електромережі [7]. Відповідно, у школі не було влаштовано спеціалізованих кабінетів. Натомість існувала книгозбірня, яка, вочевидь, містилася в стелажах прямо в класі або в кількох класних кімнатах. У 1917 р. попечительна рада закладу замислилася над питанням про найняття нової будівлі, що б дозволило гімназії добитися повного укомплектування штату учениць [1, арк. 81]. Наразі дані про можливу зміну адреси гімназії відсутні. Припускаю, що намірі керівництва гімназії залишилися безрезультатними, на що вказує необхідність організації навчання в дві зміни й в 1918 році.

Спочатку кошторис новоствореного закладу складали як особисті кошти фундаторки, так і суми, зібрані за «правонавчання». Плата була доволі високою – 100 руб. за обов’язкові предмети і 150 руб. за навчання обов’язковим і необов’язковим предметам (французька та німецька мови) [2, арк. 8]. Можна припустити, що вона відповідала стягненням з учениць двох інших гімназій або несуттєво перевищувала їх (у довоєнний час збір за «правонавчання» в Сумській І жіночій гімназії становив середні 60 руб. за обов’язкові предмети і 15 руб. – за необов’язкові). При існуючій кількості учениць на першому році існування закладу сума стягнень з батьків і опікунів учениць повинна була становити орієнтовно від 4 до 5 тис. руб., що мало перекривати лише витрати на оренду приміщення. У 1916 р. гімназія встигла зібрати 2350 руб. [1, арк. 85].

Отже, уже перший навчальний рік вийшов збитковим – дефіцит бюджету гімназії становив 1145,55 руб.; ця сума перекривалася «з особистих коштів засновниці гімназії» [1, арк. 81, 86]. На другий рік існування гімназії стало ясним, що в умовах інфляції коштів, отриманих лише у вигляді збору за «правонавчання», буде недостатньо для подальшого нормального функціонування освітньої установи. Тож 12 листопада 1917 р. попечительна рада СЖГК звернулася до повітового земства з проханням надати грошову субсидію на утримання закладу. При цьому наводилися розрахунки подальшого наростання дефіциту – до 2 тис. руб. у 1917 році й до понад 5 тис. руб. у 1918 році. Такий лік виводився з потреби збільшувати оплату праці педагогам з 60 до 75 руб за річний урок, відповідно до розпоряджень попечителя Харківського навчального округу, а також ураховуючи малу кількість учениць, за яких вносилася плата. Надавався й розпис витрат на 1918 р. на загальну суму в 22830 руб., з них 4,5 тис. – за оренду приміщення, 2 тис. – за опалення, 10480 руб.– оплата праці адміністрації та педагогів закладу. При цьому розрахована сума надходжень за оплату навчання мала становити 17600 руб. [1, арк. 4, 83].

Земство позитивно відреагувало на запит молодого навчального закладу – Сумське повітове земське зібрання на основі доповіді культурно-просвітницької комісії під головуванням Є. Семейкіна постановило асигнувати на потребу СЖГК на 1918 р. 2500 руб. Таку саму суму допомоги керівництво гімназії просило виділити й Сумську міську управу [1, арк. 4; 3, с. 130]. Характерно, що матеріальні запити гімназії не знаходили підтримки з боку багатьох громадських організацій і місцевих установ, що опікувалися допомогою школам. Наприклад, Сумський повітовий комітет з палива у серпні 1918 р. асигнував на підтримку навчальних закладів Сум, у тому числі приватних, 10 тис. руб. При цьому зовсім не виділялися суми на потреби СЖГК [6]. Невідомі також і дії батьківського комітету, спрямовані на пошук коштів для утримання гімназії. Принаймні, у сумській пресі не зустрічається відомостей про влаштування батьками й ученицями доброчинних заходів за прикладом інших гімназій і училищ.

Як виживала гімназія з настанням 1919 року можна лише здогадуватися. Вочевидь, на момент перетворення дореволюційних навчальних закладів на радянські школи І та ІІ ступенів навесні 1919 року приватна школа вже припинила своє існування або перебувала в стадії закриття. Принаймні про неї вже не міститься згадок у місцевих радянських джерелах. Невідома й доля її учениць.

З відкриттям гімназії до неї в два перші класи поступило не менше 30 дівчат. Станом на 1 січня 1917 р. у закладі навчалося 32 вихованки [2, арк. 8]. До кінця навчального року штат учениць збільшився до 34 осіб. З них у І класі перебувало 25, у ІІ – 9 гімназисток. У 1917/18 н. р. було відкрито ІІІ клас, а наступного навчального року – IV. Крім того, приймалися заяви й на поповнення вже існуючих класів. Усе це вплинуло на швидке зростання кількості учениць. Станом на листопад 1917 р. у гімназії навчалося 74 дівчинки: 15 – у ІІІ, 28 – у ІІ, 31 – у І класі [1, арк. 81, 87]. На жаль, дані про кількість учениць у 1918/19 н. р. відсутні. Можна припустити, що на початок навчального року їхня чисельність перевищила цифру в 100 осіб. Утім, у зв’язку з епідемією «іспанки», міграцією населення міста з України в умовах завершення Першої світової війни, наростання політичної турбулентності та перебоїв із харчом, а також наступу радянських військ названа цифра посередині навчального року мала скоротитися.

За даними керівництва гімназії, наданими повітовому земству в листопаді 1917 р., маємо уявлення про соціальний склад учениць СЖГК. Незважаючи на високу вартість навчання, більшість школярок не належала до вищих верств суспільства. З 74 осіб 25 відносилися до селянства; більшість решти, запевняла начальниця гімназії, становили «малозабезпечені класи міста й повіту» [1, арк. 82]. 

У 1916/17 н. р. у СЖГК працювало вісім педагогів – чотири жінки і чотири чоловіка [2, арк. 8]. В наступному навчальному році у штаті вже перебувало 11 педагогів. Три посади були закріплені за класними наглядачками. Утім, невідомо чи призначалися на них штатні викладачі чи бралися на роботу окремі педагогині. Якщо останнє твердження правильне, то загальний склад педагогічних працівників – і постійних, і сумісників – мав становити 14 чоловік. Скоріше за все, більшість предметників становили саме сумісники. Серед них – викладач Закону Божого о. Симеон Неделька (законовчитель Сумської І жіночої гімназії й Сумської приватної чоловічої гімназії). Якщо припущення стосовно родинних зв’язків названих тут Кудрявцевих відповідають дійсності, то начальниця могла запросити викладати математику в СЖГК М. Г. Кудрявцеву, а французьку мову – Зою Кудрявцеву. Штат закладу доповнювали лікар, діловод і технічний персонал.

Як зазначалося вище, стислі умови, в яких доводилося дівчатам перебувати в гімназії, зумовили переведення навчального процесу на дві зміни. Навчальний процес у СЖГК відповідав виконанню типової програми для молодших класів жіночих гімназій, що передбачала оволодіння знаннями з Закону Божого, чистописання, російської мови, математики, географії, рукоділля, малювання, гімнастики. Необов’язковими предметами були французька, німецька й латинська мови, спів. Відсутні відомості про особливості організації виховної роботи в гімназії. Прозоро на її зміст вказує запланована на 1918 рік стаття витрат у 200 руб. на розваги та екскурсії [1, арк. 83]. На жаль, брак джерел не дозволяє виснувати щось певне стосовно якості надання освітніх послуг чи рівню успішності гімназисток. Відомо, що залишання на другий рік учениць відбувалося не через погані оцінки, а саме з причин їхнього нездоров’я.

Фрагментарне збереження інформації про діяльність приватного жіночого навчального закладу в Сумах не дозволяє в повній мірі охопити різні сторони його функціонування. Як відбувалося навчання, чим була наповнена виховна робота школи, ким були педагоги й як вони організовували педагогічний процес, якою була роль батьківського комітету, окремих членів попечительної ради в питаннях облаштування життя школи, як остання виходила зі скрутного становища взимку 1918–1919 рр. і коли точно припинила своє існування – ці питання залишаються поки що без відповіді. Утім, попри відсутність архіву самої гімназії, дещо можна узагальнити на основі інших збережених даних, переважно, статистичного характеру. По-перше, фундаторкою та начальницею гімназії була саме пані Н. Г. Кудрявцева. З високою мірою вірогідності, – Надія Гаврилівна Кудрявцева, яка могла бути родичкою учительки математики Сумської І жіночої гімназії Марії Гаврилівни Кудрявцевої, котрій, як відомо, в краєзнавчій літературі й приписується удаване керівництво школою. По-друге, відкриття гімназії стало відповіддю на гостру ситуацію забезпечення дівчат місцями у жіночих середніх навчальних закладах. Більш демократичний склад школи можна пояснити незадовільними матеріально-побутовими умовами навчання, що, мабуть, не влаштовували представників вищих і середніх верств суспільства, а також, можливо, певною недовірою до здатності новозаснованої гімназії забезпечити належний рівень отримання знань ученицями. По-третє, неблагоприємний час відкриття гімназії в розпал війни на тлі наростання дорожнечі відбився на хронічному дефіциті коштів, який її попечительна рада намагалася перекривати як за рахунок збільшення кількості учениць, а отже, і платників за освітні послуги, а також завдяки клопотанню про виділення субсидій від земства та міста. При цьому невідомо про надходження приватних пожертв і влаштування заходів на підтримку гімназії за прикладом інших навчальних закладів Сум. По-четверте, Н. Г. Кудрявцевій вдалося привернути до справи як іменитих у місті педагогів (С. Т. Неделька та Ф. Ф. Гораїн), так і підприємців, що мало сприяти громадській підтримці існуванню школи й формуванню її позитивного іміджу як навчального закладу, здатного створити конкуренцію двом іншим «старим» жіночім гімназіям. Нарешті, розпис витрат засвідчує намагання керівництва гімназії комплексно вирішувати завдання з розширення педагогічного складу, формування конкурентної пропозиції щодо необов’язкових дисциплін (у даному випадку цікаво виглядає опція викладання латини та співу; натомість, школа при своїй тісноті не могла запропонувати в якості предмету танці), забезпечення її бібліотечним фондом, а також улаштування виховної роботи в напрямку проведення масових заходів. Себто, СЖГК демонструвала певні амбіції виглядати в очах громадськості не гірше двох інших жіночих гімназій, попри суттєві матеріальні обмеження, та зрештою міцно ствердитися в царині освіти.

Список використаних джерел та літератури

1. ДАСО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 27. 119 арк.
2. ДАХО. Ф. 266. Оп. 1. Спр. 932. 23арк.
3. Клочко О. М. Розвиток жіночої гімназійної освіти Північного Сходу України в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. Суми, 2018. 288 арк.
4. Кудинов Д. В. Сумская II женская гимназия: исторический очерк. Журнал Министерства народного просвещения. 2022. № 9(2). С. 70–94.
5. Кудінов Д. В. Сумська I жіноча гімназія: мікроісторичне дослідження: монографія. Суми: Триторія, 2024. 282 с.
6. Местная жизнь. Луч. 1918, 27 августа. С. 3.
7. Местная жизнь. Луч. 1918, 29 сентября. С. 4.
8. Местная жизнь. Сумской вестник. 1917, 5 октября. С. 4.
9. Миленкова Р. В. Особливості діяльності приватних навчальних закладів дореволюційного періоду у місті. Педагогічні науки: Зб. наук. праць. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка. 2003. С. 35–41.
10. Прибавление № 6 циркуляра по Харьковскому учебному округу. 1889, июнь. 103с.
11. Сапухіна Л. Навчальні заклади дореволюційних Сум. Суми: б в., 2000. 30 с.
12. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1885, май. № 5. 51 с.
13. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1886, декабрь. № 12. 42 с.
14. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1888, апрель. № 4. 17 с.
15. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1892, июнь. № 6. 48с.
16. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1909, июль. № 7. 51с.

Опубліковано: Сумські історико-краєзнавчі студії. Збірник матеріалів ІV Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (Суми, 31 жовтня 2024 р.) / Редкол.: Д. В. Кудінов (голова), О. В. Жуков, В. О. Оліцький. Суми: ФОП Цьома С., 2024. С. 168–176.