Під час Української революції 1917-1921 рр. чимало українських громадсько-політичних діячів, літераторів, публіцистів, учасників українського національно-визвольного руху початку ХХ ст. взяло активну участь не тільки у збройній боротьбі за вільну Україну, але й у розбудові державних інституцій Української Народної Республіки. Після поразки у ній національно-демократичних сил багато її учасників опинилося в еміграції, де продовжили боротьбу за відродження незалежної і суверенної України. До цієї когорти можна віднести журналіста і літератора, шевченкознавця і театрознавця, громадського і пластового діяча Павла Олександровича Богацького (1883-1962).
Докладні біографії про нього подані у таких енциклопедично-довідкових виданнях, як Wikipedia, Енциклопедія Сучасної України, Енциклопедія історії України, Енциклопедія української діаспори, Енциклопедія українознавства, Українська бібліотечна енциклопедія, Довідник з історії України, Українська журналістика в іменах, Бібліотека української літератури та інші. Чимало публікацій про його редакційно-журналістську діяльність, творчу спадщину, еміграційний період життя є у науковій періодиці. Але окремі сторінки його біографії відображені у цих публікаціях побіжно, зокрема періоду Української революції, а саме служби у державних інституціях УНР. Тому мета автора – окреслити основні етапи діяльності П. Богацького в органах влади УНР крізь призму документів і матеріалів його особової справи, що зберігається у фонді 1113 «Управління преси та інформації Української Народної Республіки, м. м. Київ, Вінниця, Рівне, Кам’янець-Подільський, 1917-1925 рр.» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України.
В особовій справі П. Богацького є документи, які засвідчують його службу у двох центральних державних установах. На запити Міністерства преси та пропаганди (МПП) УНР до Міністерства внутрішніх справ (МВС) щодо його попередньої служби у державних інституціях [1, арк. 13, 14] надходили наступні документи.
По-перше, це лист директора Департаменту загальних справ МВС від 13 липня 1921 р., в якому йшлося про пересилку копій наказів №№ 48, 147, 479, 32, 812, 7 та 16. У ньому повідомлялося, що відомостей про службу П. Богацького на посадах начальника міліції Київського повіту та Києва у 1917-1918 рр. та начальника Кам’янецького повіту у 1920 р. у МВС немає. Їх можна здобути в Армійського прифронтового комісара Ф. Сумневича, який нині перебуває в Тернополі, оскільки саме за його наказом П. Богацький був призначений на ці посади [1, арк. 21]. З долучених до листа 3 копій наказів Директорії УНР (по МВС) випливає, що 2 січня 1919 р. (№ 48) П. Богацький був призначений на посаду начальника міліції Київського повіту та м. Київ [1, арк. 22], 18 квітня 1919 р. (№ 147) – директором Адміністративного департаменту МВС [1, арк. 23], 26 квітня 1919 р. (№ 479) на нього поклали обов’язки отамана Коша охорони ладу та спокою на Вкраїні і доручили його організацію (формування) [1, арк. 24]. З копій наказів МВС дізнаємося, що 19 червня 1919 р. (№ 32) йому доручили виконання обов’язків директора Департаменту адміністративних справ й отамана Коша з охорони Республіканського ладу [1, арк. 25], а 24 липня 1919 р. (№ 812) звільнили з посади директора департаменту на його прохання [1, арк. 26], 26 січня 1921 р. (№ 7) начальника Кам’янецького повіту П. Богацького призначили віце-директором Департаменту політичної інформації [1, арк. 27], 24 лютого 1921 р. звільнили з попередньої посади і зі служби в МВС у зв’язку з переходом на службу до МПП з 21 лютого 1921 р. [1, арк. 28].
По-друге, про службу П. Богацького йдеться й у двох інформаційних довідках, що складалися співробітником МПП на запити Міністерства військових справ та Державного контролю. У першій зазначається, що П. Богацький народився у 1883 р. в містечку Купин на Поділлі (нині село у Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького р-ну Хмельницької обл.); має ранг підпоручника піхоти (російська армія); 1906 р. закінчив Віленську юнацьку (військову) школу, далі уточнює, що навчався в ній з осені 1903 р. до квітня 1906 р. та до травня наступного року перебував у піхотному полку (Луцьк, Ромни, Київ [2, с. 310]); з початку Революції і до березня 1921 р. служив у МВС та МПП; в українській армії не перебував, лише був прикомандирований до Корпусу січових стрільців та під час боїв на Волині у 1919 р. був отаманом польової жандармерії; має дружину і сина [1, арк. 15-16]. У другій довідці йшлося про те, що П. Богацький на момент її складання (ймовірно, квітень 1921 р.) обіймав посаду редактора журналу «Визволення», на службу до МПП вступив у лютому 1921 р., мав щомісячну платню (утримання) у 12 тис. (крб.) [1, арк. 18зв – 19].
По-третє, у справі є документи, які засвідчують роботу П. Богацького в Українському державному університету в Кам’янці-Подільському. Це лист (на бланку університету) ректора університету проф. І. Огієнка до П. Богацького від 8 березня 1920 р. про те, що радою професорів університету його затверджено на посаді архіваріуса університету, згідно з рішенням архівної комісії [1, арк. 12, 20]. А в листі ректора до архіваріуса від 14 червня 1920 р. повідомлялося, що його основне утримання складає 3 тис. крб, добове утримання дружини і сина – 580 крб. [1, арк. 11].
По-четверте, справа містить низку документів про службу П. Богацького в МПП. Це лист міністра преси та пропаганди О. Ковалевського до Ф. Сумневича від 29 грудня 1920 р. про необхідність прийому на службу до міністерства Павла Олександровича та негайний його виїзд до місця розташування відомства у Тернополі [1, арк. 1-2]. 3 січня 1921 р. директор Департаменту пропаганди МПП звернувся до Адміністративного департаменту МВС з проханням відрядити П. Богацького до МПП, оскільки має велику потребу у фахівці з видавничо-журналістської справи [1, арк. 5]. 17 січня 1921 р. П. Богацький написав листа до міністра преси і пропаганди з пропозицією прийняти його на службу [1, арк. 3]. Того ж дня було видано наказ № 22 по МПП про призначення його на посаду начальника відділу преси Департаменту преси та інформації з утриманням по штату з 16 січня 1921 р. [1, арк. 14].
По-п’яте, у листі до міністра преси і пропаганди від 9 квітня 1921 р. П. Богацький писав, що 1 лютого був запрошений міністром для спеціальної роботи – редактора тижневика «Визволення», але до квітня того ж року перебував у штаті МПП і виконував дрібну роботу. На початку квітня О. Саліковський запросив його на роботу в редакції тільки-но започаткованого у Варшаві часопису «Українська трибуна». Тому П. Богацький просив надати йому довготермінову відпустку без оплати або відрядити до Варшави [1, арк. 7]. 6 травня було видано наказ по МПП про його довготермінову відпустку без належного утримання з 1 травня 1921 р. [1, арк. 9]. Останній документ у справі – наказ по МПП від 10 серпня 1921 р., відповідно до закону УНР від 4 червня 1921 р. та постанови Ради Народних Міністрів від 3 серпня 1921 р., про звільнення за штат службовців міністерства П. Богацького, Ф. Крушинського, Ю. Липи, В. Островського, О. Ровинської та В. Татарського [1, арк. 29].
Отже, аналіз архівної особової справи Павла Богацького дозволяє деталізувати й уточнити його біографію періоду Української революції 1917–1921 рр. Виявлені документи підтверджують активну участь громадського діяча і журналіста у розбудові державних інституцій УНР. Встановлено, що П. Богацький обіймав низку відповідальних посад у системі Міністерства внутрішніх справ УНР у 1919 – на початку 1921 рр., а в лютому 1921 р. перейшов на службу до Міністерства преси та пропаганди УНР, де очолював відділ преси Департаменту преси та інформації, виконував обов’язки редактора журналу «Визволення». У серпні 1921 р. був звільнений за штат. Отримані дані дозволяють розширити уявлення про громадсько-політичну діяльність П. Богацького у ключовий період становлення української державності.
Джерела
- Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 1113, оп. 3 ос, спр. 4, 29 арк.
- Білоконь С. І. Богацький Павло Олександрович. Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Київ: Наук. думка, 2003. Т. 1: А–В. С. 310-311.
Опубліковано: Суспільно-політичні процеси в Україні та світі: історія, проблеми, перспективи : матер. ХIІ Всеукр. наук.- практ. конф. (Суми, 28 травня 2025 р.) / ред. колегія : В. М. Власенко, А. В. Гончаренко, С. І. Дегтярьов та ін. Суми : Сумський державний університет, 2025. С. 3-8.
