В історії української геральдики чільне місце займає проблема геральдичних символів Слобожанщини. При цьому її насичення багато в чому зумовлюється етапністю герботворчості. Це особливо притаманне для м. Суми. Мабуть, найцікавіший фрагмент його геральдичної історії – пропозиція ескізів гербів для Сумського полку 1734 року. Саме розкриття обставин їх розробки й складає мету даного допису.

Царювання імператриці Анни Iоанівни (1730–1740) виявилося для України черговим наступом на автономію Гетьманщини і права Слобідських полків. У 1732 р. у Сумах розташувалася Комісія з влаштування слобідських полків, що різко обмежила козацькі права в регіоні. Барометром цих змін стала нова символіка слобідських полків і міст. Заміна старих козацьких прапорів на нові, даровані, була частиною задуму російського уряду щодо поступової реорганізації козацьких полків у регулярні частини імператорської армії. В указі імператриці «О учинении в слободские полки и регулярные роты на знамена гербов» очільнику Комісії генерал-лейтенанту князю Олексію Івановичу Шаховському наказувалося «в Слобоцкия полки и в регулярные роты зделать по представлению ево генерала и ковалера знамена а каким гербам быть сочинить в Военной Колегии и Геролдьмейстеру и для того в те места ежели какия ведомости потребны будутъ ту сообщить ему обстоятельно» [2; 4, с. 98].

На початку 1734 р. за розпорядженням князя були зібрані відомості про зовнішній вигляд полкових та сотенних знамен Слобідської України. В одному з листів, адресованому харківському полковнику Г. Квітці, князь Шаховський розпоряджався «учинить Вашему благородию обстоятельную ведомость по ниже писанному в полку Вашем Знамена и прапоры имеютца каких материй и цветов и величиною також и с каких именно украшением описав со всяким обстоятельством» [6, с. 120]. До відомостей наказувалося додати кольорові малюнки полкових та сотенних прапорів. Сумчани вислали найбільшу кількість малюнків – 11 з 38, отриманих О. І. Шаховським [1, с. 27].

У тому 1734-му році О. І. Шаховський подав на адресу уряду запит про розробку нових прапорів для слобідських полків. До прохання додавалися п’ять зошитів із малюнками полкових і сотенних знамен. За наказом уряду від 31 липня 1734 р. на Військову колегію та герольдмейстера покладалося створення нових прапорів, печаток і гербів слобідських полків. Передбачалося, що їх розробкою займуться фахівці Герольдмейстерської контори. Герольдмейстер П. Т. Квашнін-Самарін звертався до Військової колегії з проханням надати конторі загальну інформацію про населені пункти Слобожанщини: «оные слободские полки как званиями и по которым городам именуются, и в тех полках и ротах на знаменах прежних гербы, також и в городах, по которым оные полки именуются, печати какие были ль», оскільки, зауважував посадовець, «безоного показания вновь сочинить гербов не можно, понеже означенных городов в Слободских пяти полках в каком оные в состоянии и прежних их гербов какие были на знаменах в Герольдмейстерской Конторе не имеется» [1, с. 28; 4, с. 98, 100]. З цією ж метою була надіслана премеморія в Академію Наук і запит у Москву в Канцелярію герольдмейстерських справ (створена у 1722 р. при Московській сенатській конторі з тією ж метою, що і Герольдмейстерська контора в Петербурзі).

Проте далі переписки між відомствами робота не просунулася. Герольдмейстерська контора не змогла виконати завдання через відсутність власного архіву, сховища та художників. Тому Військова колегія змушена була перекласти справу складання полкової символіки на Академію Наук Російської імперії: «Тогож сентября 12 дня по определению Военной Колегии велена присланныя при той промеемории ведомости и рисунки отослать в Дессианс Академію и велетя оным полкам по правилам геролдическим зделать новыя гербы по состоянию тамошних местъ и для разсмотрения прислать рисунки съясными о всемъ написаниемъ в Военную Колегию немедленно» [4, с. 100].

Указані труднощі віддзеркалювали зміни, що відбулися в суспільно-політичному житті Російської імперії в 1720–1730-ті роки. Був ліквідований Головний магістрат (1728 р.), а з ним – фактично й сама ідея самоврядування міст, що відкладало питання створення міських символів на невизначений термін. Уряд приділяв мало уваги герботворенню і навіть розігнав живописців у Герольдмейстерській конторі. Компетенція створення гербів покладалася на Військову колегію, що нерідко виявлялася безпорадною у вирішенні складних геральдичних завдань і змушена була звертатися до цивільних спеціалістів, зокрема, до професорів Академії Наук.

У роки правління Анни Іоанівни визнаним спеціалістом із геральдики, був автор книги «Стисле введення в геральдику й в мистецтво складання гербів», радник із геральдики, член комісій зі створення знамен для морських полків, доктор права при Російській АН, німець Йоганн Симеон Бекенштейн (Бекенштайн) [5, с. 230; 7, с. 65–67]. Саме йому і доручили розробити прапори з гербами на них для слобідських полків.

У своїй роботі Бекенштейн користувався матеріалами Шаховського. Не маючи уявлення про особливості української символіки, він хибно трактував деякі зображення на слобідських прапорах як польські герби або їхні елементи і фактично відкинув можливість їх використання: «понеже мне неизвестно, от куду оные гербы, которые от польських фамилий произходити видятся, в знамена пришли, того ради я такожде не знаю в какой силе оные удержаны могут быть» []. Учений також залишився незадоволений описами міст, які надіслала слобідська старшина. Зокрема, Бекенштейн писав: «надеялся я о том состоянии в помянутой ведомости некоторое известие найти но очень мало полезнаго увидел, потому что о первом тамошнем городе немного упомянуто (мається на увазі місто Суми – авт.), а о прочих четырех объявляется что они в таких же обстоятельствах находятся как и первой…» [4, с. 90].

Незважаючи на брак інформації, доктор Бекенштейн швидко впорався з роботою. 14 листопада 1734 р. він подав Військовій колегії «Мнение профессора Бекенштейна о учинении новых гербов, в слободские полки по состоянию тамошних мест, и присланных знамен», яке містило 41 малюнок з прапорами і гербами полків Слобожанщини. 17 ескізів презентували варіанти герба Сумського полку [3]. Максимальну кількість проектів гербів саме для Сумського регіменту можемо пояснити високим адміністративним статусом полкового центру (Суми по суті були головним на той час містом Слобожанщини), а також більш детальним топографічним описом цього міста, що використовував у своїй роботі геральдист.

За задумом Бекенштейна, міський символ мав відбивати особливості рельєфу, природні умови краю, оборонне значення полкового міста, оригінальну козацьку зброю і характер мешканців регіону. Зокрема, Бекенштейн в «Мнении» зазначав, що «о городе Суме написано, что он сделан земляной на гористом месте, чего ради можно башню на горе представить, за которую две сабли накрест положенныя видны, или несколько на холмиках поставленных знамен, или такожде орла на горе сидящего» [4, с. 90].

Загалом, намагання Бекенштейна втілити в гербі індивідуальне обличчя полкового міста заслуговує поваги. Так, один із варіантів герба має зображення хвилястої стрічки Псла, що йде по діагоналі з правого верхнього кута ліворуч до нижнього. Угорі і внизу по обох «берегах» були розміщені повнолисті зелені дерева. «От названий многих родов дерев, которые в тамошних местах ростут, такожде и от текущих при оных реки никакого изображения принять не можно. Однако ж ежели сие к чему небудь служить имеет, то можно представить текучую накось реку с двумя деревами», – описував цей ескіз його автор [4, с. 91]. Наступний малюнок відображав герб, що на срібному полі мав фігуру дуба «с висячими в нем желудями», який потопає в густій траві. Врахував Бекенштейн і відомості про розвиток у Сумах садівництва, зобразивши на одному з ескізів стропило з трьома грушами, а на іншому – «две наклоненные пирамиды, носящие вишневую ветвь». Ще один варіант герба містив золотий спис, обвитий виноградною лозою.

Цікавою є анімалістична тематика проектів гербу Сумського полку (п’ять варіантів). На золотому щиті одного з гербів було зображено двох чорних ведмедів, поставлених один проти одного, які тримали передніми лапами по одному червоному прапору на списах. Другий ескіз мав зображення срібного вовка, що вискакував із зеленого лісу. На третьому – дві лисиці, що йдуть у протилежні сторони. На четвертому – «две на хвостах стоящие и по одной малой рыбке во рту держащие щуки…» На п’ятому – золоте поле, усіяне чорними раками («понеже там множество раков находится») [4, с. 91].

Оригінальним є варіант герба, що містить зображення руки, яка виникає з зеленого пагорба в «підошві» щита і на його золотистому полі тримає зелений дубовий вінок. Десниця в геральдиці символізує силу, владу і керівництво. Тож можна тлумачити цю фігуру як підкреслення примату міста Суми над іншими міськими поселеннями Слобожанщини, як резиденції Комісії з влаштування слобідських полків. Дубовий вінок є символом мужності, сили, стійкості та доблесті, що є актуальним з огляду на військову історію сумського козацтва. Права рука, що стискає вінок, символізує перемогу. Все разом, ураховуючи обрані кольори «металу» золота, що відповідає багатству, справедливості, великодушності, та «фініфті» смарагда, який уособлює надію, радість та достаток, отримує широке символічне значення: місто, що процвітає, має владний центр, його населення відважно і хоробро здійснює свій військовий обов’язок та перемагає ворогів.

Прототипом сучасного геральдичного символу міста Сум був запропонований Бекенштейном варіант «гласного герба» з двома переметними сумами. Ще один ескіз поєднував у собі гласні символи найбільших міст полку – Сум і Лебедина: на червоному тлі патронна сума, а на ній – лебідь.

Схваливши ескізи прапорів та гербів, Військова колегія передала їх на затвердження до Кабінету Її Iмператорської Величності. Кабінет навесні 1735 року прийняв лише одну поправку до сумських гербів: «в сумском две сабли синей краской неприлично, того ради надлежит те сабли написать белой краскою…» [4, с. 101]. Саме цей ескіз герба зрештою був взятий за основу як вірогідний символ Сумського полку: на червоному полі дві перехрещені шаблі вістрями вгору, згори п`ятипроменева зірка, знизу – півмісяць рогами донизу. Усі фігури мали срібне забарвлення. Даний варіант максимально врахував традиції козацької символіки, в якій широко використовувалися астрономічні знаки (зірка і місяць), а також зображення зброї.

Проте, жоден зі створених Бекенштейном гербів так і не був санкціонований верховною владою. Тривале листування з приводу запропонованих геральдистом гербів між Військовою колегією та Герольдмейстерською конторою зрештою опинилося в архіві. Можемо припустити, що уряд узагалі серйозно не ставився до справи розроблення слобідських атрибутів як окремих знаків військових одиниць. Коли у 1743 р. нова імператриця Єлизавета Петрівна розпустила Комісію з влаштування слобідських полків, питання про затвердження нової символіки слобідських полків практично втратило актуальність. Лише за декілька десятиліть потому Суми врешті отримали герб, що і нині презентує це місто.

Література та використані джерела

1. Історія символіки міста Суми / авт. тексту Д. В. Кудінов. Суми: ТОВ «ДД Папірус», 2013. 60 с.
2. Кудинов Д. Старый-новый герб. Ваш шанс. 2009. № 14. С. 20А.
3. Кудинов Д. Старый-новый герб. Ваш шанс. 2009. № 15. С. 18А. 
4. «О учинении в слободские полки и регулярные рота на знамена гербов». Гербовед. 1914, июнь-июль. С. 85–107.
5. Манько М. О. Вексилологічно-геральдичні символи Сумського козацького полку та його сотень. Матеріали IV Сумської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції / Заг. ред. Г. І. Корогод. Суми: б. в., 2001. Ч. 1. С. 226–234.
6. Однороженко О. А. Козацька територіальна геральдика кінця XVI – XVIII ст. Харків: б. в., 2009. 416 с.
7. Соболева Н. А. Старинные гербы российских городов. М.: Наука, 1985. 176 с.