У статті з’ясувуються особливості організації та функціонування системи благодійної допомоги під час Великої війни в м. Суми. Методологія спирається на принципи історизму, неупередженості, всебічності й цілісності, системності, а також на використання описового, історико-генетичного, історико-типологічного, проблемно-хронологічного методів. Вперше висвітлюються окремі сторони доброчинної діяльності на території Сумського повіту під час світової війни (зокрема польських організацій, Сумської ради робітничих і солдатських депутатів, селянства), узагальнено й систематизовано уявлення про учасників, напрями та засоби доброчинного руху, висвітлено чимало раніше невідомих фактів з історії доброчинної діяльності в регіоні. Висновки. Структура доброчинного руху у Сумському повіті формувалася на основі органів місцевої влади та довоєнних організацій (відділення Червоного Хреста, Товариство опіки про бідних). Поступово перелік волонтерських за змістом діяльності об’єднань збільшився. Після повалення монархії до доброчинності залучилися й нові структури влади та самоорганізації населення. Напрямами діяльності стали надання допомоги (переважно у грошовому вигляді) фронту та фронтовикам, членам їхніх родин у тилу, пораненим, вразливим групам населення, навчальним закладам та учням, біженцям. У справі підтримки духу поранених вагому роль відігравала моральна складова. Масовість, різні способи мобілізації коштів на доброчинні справи зумовили доволі високу ефективність руху, здатного реагувати на різні соціальні виклики, спровоковані війною.

Опубліковано: Український історичний журнал. 2024. № 4. С. 72-83.