Стаття про розвиток культурного життя в селі Підлипному, що біля Конотопу в 10-20-х рр. ХХ ст.

У буремні часи української революції в нашім, конотопськім,  гетьманськім краї – піднесення національної свідомості. Постає УАПЦ, створюються хорові колективи, нові аматорські гуртки: «Перелітні птахи», «Юнацький гурток».

Діяльність аматорських колективів у приміському селі Підлипному досліджував краєзнавець Іван Лисий, якого у 30-х роках разом з односельцями було вислано на лісоповали в Архангельську обл.[1]

Для популяризації української драматургії ще в дореволюційний період був створений «Музично – драматичний гурток» з числа обдарованої молоді.

Репертуар його склали п’єси Тараса Шевченка, І. Котляревського, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Тобілевича. На виставу в селі потрібно було мати дозвіл чернігівського генерал-губернатора та попередити місцеву владу. Тому часто репетиції видавали за вечорниці, а за дозволом на відкриті вистави вчителька М. Коробко їздила до Чернігова. Гуртківці були і активними просвітянами: розповсюджували українську літературу, організувавши «Підлипенську товариську бібліотеку» та книгарню. Гроші на закупівлю книг заробляли на буряках у панській економії. Не маючи приміщення, книги розміщували по хатах в кількох місцях, щоб не кидалась у вічі велика кількість книг на забороненому «нарєчіі».

У с. Підлипному ще в 1910 році був створений хоровий гурток, керівником і диригентом якого був Лисий Д.М. Оскільки в імперській Росії українська пісня, вистава суворо заборонялась, хоровий гурток вважався церковним. У свята він співав на кліросі, а на репетиціях розучували українські народні пісні.

Збереглися фотографії гуртківців, що в більшості походили з козацького стану.

Коломієць Олексій Петрович був одним з найактивніших просвітян, головою ради «Юнацького гуртка». Брав участь у постановці вистав, розповсюджував українську літературу.

Його одноліток Петро Судак – незмінний учасник просвітянських культурно- освітніх заходів, член гуртка «Перелітні птахи».

Судак Петро Лукич

Нерода Михайло Антонович – керівник «Музично- драматичного гуртка», просвітянин, надзвичайно обдарований актор, виконавець головних ролей у виставах українських авторів, мав прекрасний голос , співав у хорі Української православної автокефальної церкви.

Нерода Михайло Антонович (1890-1937)

У розкішному національному вбранні підлипенські дівчата – учасниці аматорських гуртків. Походили з козацьких родин. На фото Сімвол Софія Володимирівна (ліворуч) та Сімвол Марфа Павлівна, які мали гарні голоси та акторські здібності, були незмінними учасницями хорів та вистав.

Сімвол Софія Володимирівна, Сімвол Марфа Павлівна

Цікаве фото самодіяльних акторок Сімвол Ольги Олексіївни та її двоюрідних сестер Лисої Олександри Андріївни та Лисої Одарки Андріївни. Привертає увагу головний убір дівчат – кичка.

У 20-х роках активною учасницею драматичного та хорового гуртків була і Судак Ганна Якимівна.

Судак Ганна Якимівна

Нашою Заньковецькою називали Крицьку Марфу Романівну – виконавицю головних ролей у виставах сільських драмгуртків. Прекрасні голоси мали її сестра Настя та два брати Гнат і Ілля.

Крицька Марфа Романівна (1901.-1919)

Всі окупанти завжди боялись відродження української культури, правдивого Шевченкового слова, що пробуджувало націю.

Вступивши в 1919 р. в село, денікінці люто розправились з гуртківцями, яким не вдалось переховатись (окупанти мали список усіх 45-ти гуртківців). Так, Судака Петра було жорстоко до непритомності покарано шомполами, а Коломійця Олексія, у якого виявили українську літературу, зокрема, «Кобзар», розстріляли. Комісар червоної армії хотів мобілізувати до армійської «культбригади» Марфу Крицьку. Через рішучу відмову була заарештована, кинута до камери, де померла від черевного тифу.

Вже при московській окупації в 30-х Судак Петро отримав 17 років ув’язнення в таборах ГУЛАГ [2]. Те, що саме просвітянську діяльність пригадали Петру Судаку, свідчать такі покази свідків: « В помещении школы просвитяны делали свои националистические антисоветские пьесы, забыл их название, и вели пропаганду против сов. власти. И в этом духе ставили пьесы, в которых украинский предатель-изменник Мазепа выхвалялся как вождь народа за освобождение Украины». Жорстоко переслідувала більшовицька влада багатьох патріотично налаштованих підлипенців. Зокрема, був розстріляний член Центральної Ради Іван Довгий, який активно сприяв діяльності аматорських колективів, талановитий актор Михайло Нерода, репресований на тривалий термін учасник драмгуртка та капели бандуристів «Відродження» Лисий Василь Антонович.

Лисий Василь Антонович (1901-1864)

І знищували найяскравіших, національно свідомих, талановитих. Нині у рашистів той же почерк. Пам’ятаймо!

Джерела

1. Подвижник. Спогади сучасників про Івана Андрійовича Лисого.  К.: Видавець О.О. Купріянова,  2020. С. 25
2. Галузевий архів Управління СБУ в Сумській обл. Справа № 1778.