Комплекс земельних гербів можна по-праву вважати окрасою цілої козацької геральдики, адже подібний феномен важко знайти в будь-якій іншій геральдичній системі, що передувала або була сучасна козацькій.

Для європейської геральдики характерною була наявність земельних гербів лише у великих регіонів, які склалися на основі державних утворень феодальної доби.

Натомість в козацьких державно-політичних утвореннях бачимо цілу систему гербів не лише для територіально-адміністративних одиниць першого порядку (паланки, полки, повіти), але і для таких дрібних територіальних комплексів як сотні, на які ділилася територія Гетьманщини та Слобідської України.

На всій території Європи не знаходимо подібних прикладів коли територіально-адміністративна одиниця нижчого порядку, що містила в своєму складі одне містечко і кілька сіл, могла розпоряджатися власним гербом. При цьому, варто наголосити, що подібна практика була не поодиноким виключенням, а загальним правилом: власний геральдичний знак мала практично кожна сотня.

Козацька земельна геральдика як комплекс склалася порівняно пізно – в 1-й пол. XVIII cт., до цього бачимо хіба що поодинокі зразки земельного герботворення, такі, скажімо, як полкові герби Корсунського полку, що походять з 3-ї чверті XVII ст. ¹⁸⁸, і, можливо, окремі паланкові герби Запоріжжя та полкові герби Слобідської України ¹⁸⁹, що могли з’явитися в кін. XVII – на поч. XVIII ст.

Що ж стосується Гетьманщини, то процес набуття полками та сотнями власних гербів і використання їх на полкових та сотенних печатках, а згодом і знаменах, безпосередньо пов’язаний з утворенням наприкінці 1-ї чверті XVIII ст. нових органів місцевого управління – полкових і сотенних канцелярій ¹⁹⁰.

До цього часу управління відповідною територією знаходилося в руках полковника, влада якого була обмежена загальнополковою козацькою радою, а рада полкової старшини виступала в якості дорадчого органу. Ці два колегіальних органи влади не мали постійного характеру і сталих компетенцій, через що всі нитки управління зосереджувалися безпосередньо в руках самого полковника. Під його ж безпосереднім керівництвом знаходилися і полковий писар, що був фактично особистим писарем полковника, і полкова канцелярія, що як правило розміщувалася в будинку полковника ¹⁹¹. Подібну ситуацію спостерігаємо і в разі з сотнями.

Цілком закономірно, що за таких умов не виникало якоїсь нагальної потреби у використанні осібних полкових і сотенних печаток, оскільки їх фактично заступали собою приватні або приватно-посадові печатки відповідних полковників і сотників. Така практика встійнилася ще за часів Визвольної війни ¹⁹² і тривала впродовж всієї 2-ї пол. XVII – на початку XVIII ст. ¹⁹³.

Разом з тим, доволі часто при офіційних документах полкових і сотенних урядів бачимо використання міських печаток відповідних полкових та сотенних осередків. Подібна практика пов’язана з тим, що тривалий час діяльність полкових і сотенних урядів не потребувала певного спеціального діловодства з дотриманням різних формальностей та великим листуванням, в тих же випадках, коли справа вимагала спеціальних записів, то зверталися до тих установ, де діловодство вже стояло на належному рівні – в ратуші та магістрати ¹⁹⁴. Доволі часто і сам розгляд таких справ проходив безпосередньо в самих будинках ратуш або магістратів.

Початково козацька старшина зверталася за допомогою в судових справах до ратуш через небажання розширювати штат службовців і заводити окремі судові книги, тим більше, що ратуші завжди були до послуг козацької старшини. Від кінця XVII ст. козацтво поступово опановує ратуші та магістрати, перетворюючи їх на місце полкових і сотенних судів ¹⁹⁵. Внаслідок цього в суто полковій та сотенній документації все частіше починають з’являтися акти, завірені міськими печатками ¹⁹⁶.

Ситуація докорінно змінюється від 1722 року, коли з’являється розгалужена система місцевого управління – полкові та сотенні канцелярії, з чітко визначеним колом компетенцій і значним штатом службовців. Діяльність таких установ вимагала використання урядових печаток, в зв’язку з чим постає необхідність в створенні системи земельних гербів, які мали використовуватися на цих печатках в якості атрибутів на означення місцевого самоврядування і повноважень місцевих органів влади. На це вказує, зокрема, законодавчій кодекс “Права по которым судится малороссїйскїй народъ”: “При всякихъ канцелярїяхъ и судахъ обыкновенная печать имѣетъ быть, с приличнымъ надписанїемъ около герба того, какїй где издавна содержитъся и изображаетъся” ¹⁹⁷.

Вже від 1723–1724 р.р. (печатки Батуринської сотні та Чернігівського полку), маємо перші приклади використання урядових печаток з зображенням відповідних земельних гербів ¹⁹⁸. Нагальна потреба зумовила швидкий процес набуття територіально-адміністративними одиницями власних гербів, зображення яких розміщують на урядових печатках і військових прапорах бойових одиниць козацького війська.

Звичайно, не скрізь і не завжди цей процес проходив синхронно і злагоджено. Так, неодноразовими є приклади, коли через значний проміжок часу після 1722 року, а то й до самого кінця існування Козацької держави, в практичному вжитку полкових і сотенних урядів зберігаються печатки відповідних посадових осіб або міські печатки відповідних полкових та сотенних осередків. Приміром, в якості полкових печаток Полтавського і Прилуцького полків полкові канцелярії використовували приватно-посадові печатки відповідних полковників – Андрія Горленка ¹⁹⁹ і Гната Галагана ²⁰⁰.

Дівицька сотенна канцелярія доволі тривалий час затверджувала власні офіційні документи приватними печатками своїх сотників з родини Селецьких ²⁰¹, Хмелівська сотня користувалася печаткою сотника Андрія Шкляревича ²⁰², а Пирятинська сотня ще в 70-х р.р. XVIII ст. застосовувала в своєму діловодстві міську печатку сотенного осередку ²⁰³. Подібній ситуації сприяло дві обставини: по-перше – тривале перебування на посаді полковника або сотника однієї особи, або й утворення цілих полковницьких чи сотницьких династій на тому чи іншому уряді, через що приватні або навіть родові герби відігравали фактично роль земельних (полкових і сотенних) гербів; по-друге – поступове підпорядкування міського управління козацькій старшині.

Остання з названих обставин, крім всього іншого, мала також свій вплив на земельне герботворення. З огляду на що необхідно принаймні коротко зупинитися на взаєминах між територією та містом в Гетьманщині.

Від кінця XVII ст. присутність козацької старшини в ратушних судах набуває постійного характеру, і невдовзі ми вже бачимо як козацькі чини все частіше зустрічаються в ролі голів ратушних судів і перетворюють останні на козацькі суди ²⁰⁴. За таких умов діяльність козацьких та міських органів влади йде практично паралельно, і у XVIIІ ст. ми вже фактично спостерігаємо наявність козацько-міщанських урядів, які розглядають справи козацтва і міщанства без певного поділу.

Провід в таких мішаних урядах зберігала за собою козацька старшина, яка підбиває під свою владу міщанство та їхні органи самоврядування. Особливо помітне це явище в менших, непривілейованих, містечках, які не мали змоги чинити більш-менш організований спротив наступу козацької старшини на їхнє самоврядування. Закономірним, в такому разі, ставало використання сотенними урядами міських печаток в якості сотенних урядових, оскільки сотенні канцелярії не бачили необхідності у виготовленні окремих печаток, які б фактично дублювали наявні міськи печатки, що й так знаходилися в повному розпорядженні козацької старшини.

Найпомітнішим це явище є на теренах Полтавського і Гадяцького полків, де ми практично не знаходимо сотенних печаток, натомість бачимо широке використання міських печаток при документах виданих з сотенних канцелярій. Поширеною є й зворотня ситуація, тобто, коли сотенні печатки заступають собою міські печатки відповідних сотенних осередків. Ця ситуація особливо характерна для Чернігівського полку, де лише кілька сотенних осередків використовували власні міські печатки, в той час як переважна більшість містечок користувалася в своєму діловодстві відповідними сотенними печатками.

Подібний симбіоз земельної (полкової, і особливо сотенної) та міської сфрагістики, а разом з тим і геральдики, був зумовлений тими соціальними процесами, які відбувалися в українському суспільстві у XVIIІ ст. (особливо починаючи з другої чверті), і характезувалися обмеженням міського самоврядування з боку козацької старшини, та його частковим розчиненням в козацькому устрої. Звичайно таку практику не можна вважати загальною – в більшості випадків міські та сотенні уряди користувалися в своєму діловодстві окремими урядовими печатками, але соціальні умови та суспільно-політичний розвиток, безсумнівно, впливали на взаємини між територією та містом, на їх діловодство, на сфрагістичну практику, а разом з тим і на герботворення козацьких міст і земель.

Так, взаємовплив між земельною та міською геральдикою Гетьманщини зумовив поширення практики запозичення земельними гербами сюжетів з міських гербів відповідних полкових та сотенних осередків. Очевидною є подібність між, скажімо, стародубськими, миргородськими або переяславськими полковими та міськими гербами. Не менш промовисті факти знаходимо при порівнянні окремих сотенних і міських гербів. Приміром, герби Лохвицької, Роменської, Пирятинської, Хорольської, Баришівської, Новгородської та ін. сотень мають безсумнівне походження від міських гербів відповідних сотенних осередків ²⁰⁵.

Поруч з тим, і в даному разі не варто переоцінювати ступінь впливу міської геральдики на земельну, адже при детальному співставленні цих груп гербів стає очевидним, що вони складають окремі геральдичні комплекси, що різняться як за своїм практичним застосуванням, так і за змістом. В останньому випадку маємо на увазі, що при порівнянні всіх відомих на сьогодні міських і земельних гербів Війська Запорозького (Гетьманщини), беззаперечним стає той факт, що в більшості випадків полкові та сотенні герби мають відмінне від міських гербів, відповідних полкових та сотенних осередків, походження.

На сьогодні відомі герби 111 полків, повітів (територіально-адміністративні одиниці, що з’явилися в 1763 році внаслідок судової реформи гетьмана Кирила Розумовського) та сотень Гетьманщини і 92 міст, полкових та сотенних осередків. В 61 випадку зафіксоване одночасне використання гербів полком чи сотнею і відповідним полковим чи сотенним осередком (в інших випадках або міста не мали власних гербів, або сотенні канцелярії користувалися печатками сотенних осередків чи сотенної старшини). З наявної 61 пари земельних та міських гербів, на прикладі яких ми можемо реально простежити ступінь впливу міської геральдики козацької доби на полкові та сотенні герби, в 37 випадках бачимо абсолютно відмінні сюжети. Лише в семи випадках герби полків чи сотень повністю співпадають зі змістом гербів власних осередків. А ще в 17-и випадках подібність між відповідними земельними та міськими гербами є частковою.

50-і роки XVIII ст. – час розквіту земельного герботворення Гетьманщини. На цей час практично всі полки та сотні Війська Запорозького вже мали власні герби, які знаходять своє широке застосування не лише в урядовій сфрагістиці, але й в козацькоиу прапорництві ²⁰⁶. Згідно з ордером гетьмана Кирила Розумовського, від 8 березня 1755 року, на сотенних прапорах мали використовуватися, поруч з державним гербом, відповідні сотенні герби: “на оних Знаменах велеть быть Гербу націи і зъ другой сторони тои Сотнѣ в которую оное Знамено ісправляемо будетъ” ²⁰⁷. В окремих випадках на зворотньому боці сотенного прапору могли вміщувати герб полку, до якого належала відповідна сотня ²⁰⁸.

Герб Лубенського полку на малюнку сотенного прапору в листі полковника Івана Кулябки 1758 року

Втім, далі цих загальних настанов, щодо використання полкових та сотенних гербів, регламентація земельної геральдики з боку центральних установ Гетьманщини не пішла. А переважна більшість аспектів функціонування земельної геральдики і надалі продовжувала знаходитися в компетенції місцевих органів влади ²⁰⁹. Саме полкові та сотенні канцелярії визначали зміст відповідних земельних гербів, що давало змогу відображати в них суспільні та політичні погляди, а також світогляд козацької старшини певної місцевості. Дана обставина робить комплекс земельних гербів козацької доби першорядним джерелом, як при дослідженні козацького світогляду загалом, так і при розгляді політичної символіки.

З огляду на децентралізованість процесу герботворення варто було б сподіватися, що земельна геральдика міститиме в собі найрізноманітніший і не зв’язаний поміж собою комплекс сюжетів та фігур. Але всупереч цьому, козацька земельна геральдика вирізняється одноцільністю, як в своєму смисловому наповненні, так і в зовнішньому оформленні (що виражалося, скажімо, в широкому використанні в полкових та сотенних гербах позащитових елементів повного герба, таких як шолом, клейнод, намет та ін.), якої не завжди вдавалося досягати навіть в тих державах, які мали централізовану систему герботворення.

Абсолютно переважаючим, і навіть домінуючим, сюжетом земельної геральдики Гетьманщини є військова тематика. З наявних 156 полкових та сотенних гербів, інформація про які є в нашому розпорядженні, зображення зброї присутнє в 51 земельному гербі. В 71 випадку на гербах присутні зображення хреста, зірок та півмісяця, які мають виразний зв’язок з мілітарною символікою, репрезентуючи звитяжність та рицарські чесноти козацтва. Ще в одинадцяти випадках на гербах бачимо зображення різноманітних архітектурних споруд, що виконували оборонну військову функцію (твердині, замки, вежі, мури, брами та ін.). Таким чином сюжети, які так чи інакше пов’язані з військовою тематикою, присутні на 112 полкових та сотенних гербах, тобто на 72 відсотках всіх земельних гербів ²¹⁰.

Виразним зразком політичної символіки є зображення на гербі Сенчанської другої сотні Лубенського полку. На її сотенній печатці від 1760 року було вміщено герб ²¹¹, який за своїм виглядом є повністю тотожнім до зображення родового герба Курч, єдиним носієм якого на Лівобережжі був гетьман обох боків Дніпра Іван Мазепа, після смерті якого даний герб на лівому боці Дніпра повністю вийшов з ужитку ²¹². Той факт, що на сотенній печатці, більше ніж через п’ятдесят років після смерті гетьмана, з’являється його родовий герб, може свідчити лише про одне – популярність серед козацтва постаті Івана Мазепи та його політичного курсу на досягнення державної незалежності Війська Запорозького. Подібний приклад політичної символіки є справді вражаючим з огляду на всі ті ризики, на які наражали себе автори сотенного герба. Але ще більш вражаючим було те, що подібна політична декларація не була поодинокою. На міській печатці Чорнух від 1759 року мало того що подано родовий герб Мазепи, його ще й оточено лавровим вінком, як символом перемоги ²¹³.

Родовий герб гетьмана Івана Мазепи на печатках Сенчанської другої сотні та міста Чорнухи

Не менш яскраві зразки політичної символіки бачимо також на земельних (паланкових) гербах Запоріжжя (Війська Запорозького Низового). Паланкову організацію Запорозьких Вольностей було остаточно зформовано в 1-й чверті ХVІІІ ст. (перші відомості про існування територіально-адміністративного поділу Запоріжжя на паланки походять від 2-ї пол. ХVІІ ст.) ²¹⁴. Саме на цей час припадає, очевидно, і становлення земельної геральдики Запоріжжя, яка визначається своєю виразною своєрідністю навіть в межах козацької геральдики.

Паланкові печатки Війська Запорозького Низового

Домінуючими сюжетами паланкової геральдики є, як і в козацькій геральдиці в цілому, мілітарна символіка. Але, поруч з тим, в паланкових гербах широко представлена символіка, яка по-за всяким сумнівом має доволі архаїчне походження, сягаючи своїм корінням ледве чи не києво-руських часів. Так, на першому гербі Самарської і третьому гербі Інгульської паланок бачимо стилізоване зображення паростку та пагонів, які своїм зовнішнім виглядом нагадують аналогічні стилізації княжої доби, що добре відомі за археологічними пам’ятками ХІ – ХІІ ст. 215, тобто періоду який в науковій літературі дістав назву “доби двоєвір’я”, коли поруч з християнською символікою надзвичайно відчутним був вплив символіки, яку окреслюють терміном “язичницька”.

Звичайне зображення даного символу являло собою коло з трьома відгалуженнями в середині, які символізують луснувше сім’я з брунькою і двома відгалуженнями з боків. Подібне зображення представляє початкову фазу росту рослини – символ життя, що народжується ²¹⁶. Про невипадковість використання даного символу в запорозькій геральдиці свідчить зображення на приватно-посадовій печатці протовчанського полковника Осипа Рубана, центральним сюжетом якої є малюнок молодого паростка серцеподібної форми з луснувшим насінням ²¹⁷.

Печатка протовчанського полковника Рубана 1769 року

Від паростку на самарському гербі відгалужуються два пагони, які також символізують життя, але вже не в початковій формі а в повному розквіті. Іноді подібне зображення трактують як пагони хмеля – рослини, що сама по собі є символом життя та життєвої сили. Стилізоване зображення даної рослини зустрічаємо і в інших земельних гербах козацької доби, наприклад – Хмелівської сотні ²¹⁸.

В свою чергу на інгульському гербі, а також першій печатці Бугогардівської паланки вміщено стилізоване зображення галузок, символіка яких тотожня за своїм змістом до символіки пагонів з першого самарського герба. Це ті ж самі символи життя, його буяння та розквіту. Особливістю зображення на бугогардівському та інгульському гербах є форма окремих листочків на цих галузках – у вигляді замкненого кола, що наближається за своєю конфігурацією до овалу з загостренням на долішньому краї, й до того ж пусте в середині. Галузки чи листочки не мають такої форми в природі, але подане зображення своїм виглядом нагадує насіння, яке починаючи з києво-руських часів мало саме таку стилізацію – з зовнішньою облямівкою іншого кольору (в основному облямівка жовта, середина блакитна). Доволі незвичним є також спосіб поєднання пагона з насінням – воно начебто прищеплене до галузки. Подібним чином в ХІ – ХІІ ст. зображували процес запилення рослин – символ продовження життя ²¹⁹.

Привертає до себе увагу широке використання в паланкових гербах фігури дикої кози, а також пов’язана з нею символіка. Поява даного зображення в земельних гербах Запоріжжя (Протовчанської та другої і третьої видозмін Бугогардівської паланок) зумовлена впливом народної етимології, яка, зважаючи на подібність між словами “коза” і “козак”, виводила походження останнього слова від першого. Подібне тлумачення зустрічаємо вже в працях польських істориків ХVІІ ст. ²²⁰. Виходячи з даної обставини, можемо з великою часткою вірогідності твердити, що зображення даної фігури є ні чим іншим як збірним образом запорозького козацтва.

Особливу увагу варто звернути на зображення, яке подане в гербах Бугогардівської паланки – дикої кози зі списом, що підкреслює військовий аспект символіки названих гербів. В даному випадку алегоричне зображення козацтва можна інтерпретувати як символ оборони українських земель, що знаходить свою пряму аналогію в державному гербі Війська Запорозького Низового (“козакъ зъ самопаломъ”). Разом з тим іконографія зображень на бугогардівських печатках дає підстави стверджувати про сприйняття запорожцями даного символу як священного. На це може вказувати вражаюча подібність між фігурою, яку бачимо на третій видозміні герба Бугогардівської паланки та традиційним християнським символом “ягня з прапорцем”, що від давніх часів вважався алегоричним зображенням Ісуса ²²¹. Щоправда, в разі з бугогардівським гербом маємо докорінне переосмислення символіки прототипу – замість ягня, як символу смиріння, бачимо дику козу – символ свободолюбності, швидкості та непереможності, а замість довгого хреста з прапорцем знаходимо зображення зброї – спису.

Іншим зразком політичної символіки в паланкових гербах є зображення князівських корон на печатках Самарської, Кодацької та Орільської паланок. В подібний символічний спосіб запорожці намагалися підкреслити автономний статус Вольностей Війська Запорозького, які чим далі то все більше потрапляли під нівелюючий імперський тиск, що загрожував самому існуванню Запорозької держави.

Найпізніше комплекс земельних гербів склався на теренах Слобідської України (хоча перша печатка одного зі Слобідських полків походить ще від 1691 року ²²²), що й не дивно з огляду на вторинність процесів герботворення на слобідських землях по відношенню до аналогічного процесу в Гетьманщині. Слобідська геральдика, що перебувала на перехресті впливів запорозької, надніпрянської (Лівобережжя) та московської геральдики, увібрала в себе певні елементи кожної з них, хоч і не в рівній мірі.

Визначальним був, і залишався до самого часу скасування автономії Слобідських полків, вплив геральдичної традиції Війська Запорозького (Гетьманщини). Пам’ятки земельного герботворення Слобідської України, які відомі нам за зображеннями на урядових (полкових та сотенних) печатках і козацьких прапорах, мало чим різнилися від аналогічних зразків земельної геральдики Гетьманщини, як за своїм зовнішнім оформленням, так і за внутрішнім змістом. На слобідських гербах бачимо все ті ж сюжети – козацьку зброю, хрест, зірки, півмісяць, частим є також використання позащитових елементів повного герба ²²³. Впливи московської геральдики на герботворення слобідських земель пов’язані в першу чергу з заходами імперського уряду, щодо реорганізації Слобідських козацьких полків, які було розпочато в 1732 році князем О.Шаховським ²²⁴. Вони, крім всього іншого, зачепили також сферу місцевої земельної геральдики та прапорництва. Якщо до цього часу на полкових та сотенних прапорах і печатках використовувалися емблеми та герби, які було розроблено безпосередньо на місці, то відтепер, за задумом князя Шаховського, їх мали замінити герби створені централізовано. Зокрема, в імператорському указі про це говориться так: “… князю Шаховскому … велено в Слобоцкия полки і в регулярные роты здѣлать по представленію ево генерала и ковалера знамена а какимъ гербамъ быть сочинить в Военной Колегіи и Геролдьмейстеру и для того в тѣ мhста ежели какия вѣдомости потребны будутъ тѣ сообщить ему обстоятельно” ²²⁵.

Перед цим, на початку 1734 року, князем Шаховським була проведена робота по збору відомостей про наявність та зовнішній вигляд полкових та сотенних знамен Слобідської України ²²⁶. Всю віднайдену інформацію було переадресовано в Академію наук з вимогою підготувати необхідні проекти гербів: “Тогожъ Сентября 12 дня по опредѣлению Военной Колегии велена присланныя прі той промееморіи вѣдомости и рисунки отослать в Десиансъ Академію и велетя онымъ полкамъ по правиламъ геролдическимъ здѣлать новыя гербы по состоянию тамошнихъ мѣстъ и для разсмотрѣния прислать рисунки съясными о всемъ написаниемъ в Военную Колегию немедленно” ²²⁷.

Виконання поставленого завдання було доручене професору Академії наук Іогану Симону Бекенштайну, який невдовзі подав на розгляд Військовій Колегії проект 41 полкового герба. В розроблених І.С.Бекенштайном гербах було відображенно особливостві ландшафту відповідних полкових осередків, історичні події та етно-політичну ситуацію в регіоні, військове мистецтво слобідського козацтва та ін. ²²⁸.

Крім цих, розроблених в Академії наук гербів, було створено ще декілька проектів полкових гербів Слобідської України, автор яких в своїх розробках спирався виключно на геральдичне опрацювання назв головних міст Слобідської України, тобто запропонував для всіх полків гласні герби: „для Сумського – на червоному тлі патронна сума по м.Сумах, а на ній лебідь за головним містечком Лебединим. Для Охтирського полку – на зеленому тлі фортеця по головному містечку Городні. Для Харківського на червоному тлі звір харь по назві м.Харкова. Для Ізюмського – на білому тлі виноградне гроно по м.Ізюму. Для Острогозького полку – на жовтому тлі – риба кит з острогою над головою за назвою м. Острогозька, він-таки Рибний” ²²⁹.

Всі ці проекти так і не дістали офіційного затвердження, про що свідчить наступний запис: “1781 года Марта 15 дня. Въ журналѣ Герольдмейстерской Конторы статьѣ 8, записано: по промеморіи Военной Коллегіи о учиненіи въ Слободскіе полки и въ регулярные роты на знамена гербовъ. Опредѣлено: Какъ сіе дѣло производствомъ началось съ 1734 года, а потомъ въ 1751 году требовано Герольдмейстерскою Конторою было отъ Военной Коллегіи о присылкѣ гербамъ рисунковъ, коихъ и по нынѣ еще не прислано, изъ чего видно, что оныя ей ненадобны, чего для сіе дѣло и отдать въ архивъ” ²³⁰.

З огляду на це можемо розглядати заходи центральних імперських установ, щодо регламентації слобідського герботворення, як такі що не мали жодних практичних наслідків – слобідські полки та сотні продовжували користуватися старою символікою, яку бачимо на урядових печатках ще в 1765 році ²³¹. Цей останній рік існування автономії Слобідських полків став також датою створення першого спільного для всієї Слобідської України герба: “на тучной пажити конь, легкихъ, красивыхъ статей, свободно гуляющій” ²³².

Геральдика мист

Традиції міського самоврядування, а разом з тим і геральдики, на наддніпрянських землях склалися ще в докозацьку добу. Революція 1648 року, яка призвела до суттєвих змін в суспільно-політичному устрої центрально-українських земель надала можливість всім станам українського суспільства, в тому числі й міщанству, організувати своє суспільне життя за власним розсудом. Міста, які вже в часи Речі Посполитої мали цілком вироблені форми суспільного устрою, в козацьку добу не піддавали ці форми радикальним змінам. Сприяла цьому і сама природа дотеперішнього міського устрою, так званого “магдебурзького права”, який в силу цілого ряду причин не потребував докорінної направи.

Міський устрій на магдебурському праві одержує початок свого розвитку на українських землях ще в галицько-волинську добу, а остаточно викристалізовується в добу литовсько-польську. Слід зазначити, що вже саме німецьке муніципіальне право мало доволі багато спільних рис з місцевим українським (руським) правом, будучи ж перенесеним на суто український грунт, воно в значній мірі модифікувалося, так що, врешті-решт, в XIV – XVII ст. під назвою “магдебурзьке право” витворився своєрідний синтез із справді німецького права і права руського ²³³.

Магдебурзьке право українських міст литовсько-польської доби це вже не німецьке муніціпальне право, а своєрідне українське муніціпальне право, що виникло шляхом злиття і переплетення українського звичаєвого права з видозміненими та пристосованими до місцевих умов елементами різних правових систем, в тому числі німецького магдебурзького права. Міський устрій міст Речі Посполитої, що користувалися магдебурзьким правом, був магдебурзьким лише за назвою, за своєю ж суттю залишався самобутнім слов’янським. Ще більш виразніше українські риси міського устрою виступають в козацьку добу.

Зумовлено це було кількома причинами: по-перше – зміною суспільно-політичних умов розвитку, по-друге – певним впливом козацького устрою на міську організацією, по-третє – тією обставиною, що абсолютна більшість міст Козацької держави або ніколи не мали жодних привілеїв, і тому їхнє самоврядування мало під собою лише фактичні, але аж ніяк не юридичні підстави, або одержали такі привілеї (як, приміром, Батурин, Гадяч, Новгород-Сіверський та ін.) лише в козацьку добу, в зв’язку з чим самоврядування цих міст практично зовсім не спиралося на юридичні норми іноземного походження.

Значний вплив на міську організацію та судову практику одержали норми звичаєвого права. В багатьох містах обов’язковими до відома були місцеві статути – “Вільчури”. Характерно, що законодавчий збірник 1743 року, який підготувала правнича комісія на основі діючих на Лівобережжі юридичних норм, у 26-й главі говорить про організацію міської самоуправи на основі звичаєвого права ²³⁴.

Подібних принципів самоорганізації дотримувалися як в привілейованих (магістратських) містах, тобто тих, які мали привілеї на самоврядування від верховної влади – гетьманів, королів або царів (такі міста становили абсолютну меншість – всього їх нараховують 18: Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Стародуб, Погар, Мглин, Остер, Козелець, Полтава, Кролевець, Новгород-Сіверський, Почеп, Мена, Короп, Березна, Гадяч і Батурин ²³⁵, причому останні сім з названих міст здобули віповідні привілеї вже в козацьку добу), так і в непривілейованих (ратушних) містах і містечках.

Формальної різниці між цими двома категоріями міських поселень не було, і магістратське і ратушне управління однаково вважалося урядом “права майдеборского”. Різниця полягала лише в тому, що магістратські міста користуючись привілеями, не несли загальних повинностей і мали право вільної безмитної торгівлі ²³⁶.

Міське самоврядування ратушних міст, яке вони здобули в ході Визвольної війни, існувало, таким чином de facto, але не було окреслене de jure. За таких умов особливо важливим стає зовнішнє оформлення міського самоврядування непривілейованих міст через різні атрибути, серед яких не останню роль відігравали міські герби. Наявність герба, яка в тогочасній суспільній свідомості дорівнювала наявності певних привілеїв, була якнайкращим засобом підкреслити власне привілейоване становище, а разом з тим право на самоврядування відповідної міської громади.

З огляду на це зрозумілою стає та обставина, що вже в другій половині XVII ст. значна частина міст, які ніколи не мали жодних привілеїв і не користувалися в добу Речі Посполитої власними гербами, набуває ці герби, так би мовити явочним порядком.

За нормами магдебурського права міський герб вважався невід’ємним атрибутом міського самоврядування. Практика його використаня на міській печатці обумовлювалася цілим рядом приписів внесених в законодавчі збірники (“Статут Великого Княcтва Литовского”, “Права по которым судится малороссїйскїй народъ”), якими користувалися в повсякденній практиці магістратські та ратушні суди ²³⁷. З огляду на це міська влада непривілейованих містечок, які, так само як і привілейовані, вважалися урядами магдебурського права, не вважала за потрібне діставати додаткових санкцій на користування гербом. Таке право закономірно випливало вже з самої наявності фактичного міського самоврядування.

Такий стан речей визнавався всіма суспільними станами Козацької держави як цілком нормальний, а тому юридична сила міських печаток з зображеними на них міськими гербами ні в кого не викликала сумніву, в тому числі й у гетьманської влади. В такий спосіб наявна фактична ситуація діставала юридичне визнання, а разом з тим і санкцію верховної влади. Подібна ситуація нагадує розвиток міського герботворення в XІІІ – XV ст., коли значна частина міст витворювала собі герби за власним розсудом і лише згодом здобувала підтвердження від верховної влади на право їх використання.

Використання міських гербів у Війську Запорізькому не буде унормовано навіть на тому рівні, як це бачимо в разі з земельними гербами, для яких було затверджено порядок використання на полкових та сотенних прапорах ордером гетьмана Кирила Розумовського, а разом з тим визнано їх як певну систему. Для міських гербів не бачимо навіть таких узагальнюючих постанов. Зумовлено це було тією обставиною, що міста являли для гетьманської адміністрації дещо менший інтерес в порівнянні з козацьким станом, який складав соціальну основу тогочасної Української держави.

До того ж міста мали вже цілком сформовану систему своєї організації, яка не вимагала систематичного втручання з боку центральних державних установ, а визнавалася центральною владою в тому вигляді, в якому вона існувала фактично на основі звичаєвих норм і приписів українського муніципального права.

Система міської геральдики Козацької держави почала формуватися відразу після початку Визвольної війни. Переважна більшість міських гербів козацьких часів була новотворами, і лише незначна частина міст Гетьманщини користувалася в своїй практиці старими гербами, які з’явилися в литовсько-польську добу. Приміром Лубни ²³⁸, Кролевець ²³⁹, Баришівка ²⁴⁰ та ін., залишили в ужитку на весь час існування Козацької держави свої старі печатки з латиномовними довколовими написами, а разом з тим і старі герби, в яких виразно простежується вплив річпосполитської геральдичної традиції.

Деякі міста, змінивши власні печатки, залишили на них зображення гербів, які вели своє походження з попередньої доби, як приклад можна назвати герби міст Києва ²⁴¹, Стародуба ²⁴², Ніжина ²⁴³, Пирятина ²⁴⁴, Полтави ²⁴⁵, Прилук ²⁴⁶, Остра ²⁴⁷, Переяслава ²⁴⁸, Чернігова ²⁴⁹. В окремих випадках відбувалося переосмислення символіки або повна заміна старого герба (приміром, герби Мглина ²⁵⁰ та Погара ²⁵¹).

Загальна кількість відомих нам на сьогодні міських гербів, що складають комплекс міської геральдики козацької доби, дорівнює 168 (в тому числі три міських герба з теренів Слобідської України, яка не мала такої розгалуженої системи герботворення, яку бачимо на території Гетьманщини). Мілітарна символіка, як того і варто було очікувати, становить сюжетну основу більшості міських гербів.

Вона присутня в 151 гербі: зображення зброї (в основному перехрещеної, що мало символізувати перемогу) маємо на 50 міських гербах, ще на семи гербах зображено оборонні споруди, 19 гербів містять в собі зображення серця (символ рицарських чеснот – шляхетності, мужності, хоробрості), як правило в супроводі тієї ж таки зброї, у 102 випадках на гербах присутні зображення хреста, півмісяця та зірок, які мають виразний зв’язок з військовою символікою ²⁵².

В окремих випадках зображення хреста в міській геральдиці має виразно архаїчний вигляд. Так, зображення хреста на деяких міських гербах тяжіє до свастикоподібних форм, що може вказувати на його солярну символіку. На гербі міста Городища Лубенського полку зображено знак у вигляді трираменного свастикоподібного хрестика з загнутими кінцями ²⁵³. На першому міському гербі Нехворощі свастика має вигляд хреста з хвилястими загнутими вліво кінцями ²⁵⁴. Аналогічний знак присутній на першому чорнухівському гербі ²⁵⁵. В свою чергу, на третьому нехворощанському гербі бачимо зображення зсунутого хреста, який створює враження руху, а разом з тим і ефект свастики ²⁵⁶.

Зображення свастики на козацьких гербах має широкі паралелі з іншими геральдичними комплексами української геральдики. Так, свастику бачимо на старих родових гербах Борейків, Гричин, Єльців, Жуковецьких, Проскур-Сущанських, Сошковичів, Ставецьких та ін. ²⁵⁷. На печатці київського райці Григорія Яцковича від 1627 року також бачимо класичне зображення свастики ²⁵⁸.

Необхідно також відзначити факт неодноразового зображення хрестів в оточенні променів (приміром, герби Комишні ²⁵⁹, Яблуніва ²⁶⁰, Борзни ²⁶¹, Решетилівки ²⁶², Середини Буди ²⁶³ та ін.), що також може мати певний стосунок до солярної символіки. Цікавий варіант зображення хреста (зображення якого є одним з найархаїчніших способів умовного зображення сонця, використання якого сягає часів старожитності) присутнє на четвертій видозміні герба міста Нехворощі, на якому зображено коло з чотирма лініями, що розходяться в різні боки і утворюють в такий спосіб прямий хрест з колом всередині ²⁶⁴ (що є одним з найархаїчніших способів умовного зображення сонця).

Інший архаїчний сюжет, який знаходимо в міській геральдиці Гетьманщини XVII ст., має виразні паралелі в запорозьких паланкових гербах. На печатці міста Чигирин-Діброви від 1687 року бачимо зображення паростку ²⁶⁵, що в точності відповідає його давньому стилізованому зображенню на ритуальних та побутових предметах києво-руської доби (подвійне пагоноподібне розгалуження між яким насіння) ²⁶⁶. На чигирин-дібровському гербі паросток як символ життя і відродження супроводжує зображення військового поховання (могила під хрестом).

Даний, дуалістичний за своїм смисловим наповненням, сюжет, в якому поєднані символи життя і смерті, вічності (безсмертя) і кінечності земного життя, відображає прадавній культ воїна, який існував на землях Північного Причорномор’я принаймні від часів індо-європейської мовної спільноти ²⁶⁷, і рудиментарні залишки якого збереглися до козацьких часів. Варто зазначити, що символ військового поховання (могили) був доволі поширеним сюжетом в козацькому герботворенні.

Як правило, зображення могили бачимо в супроводі козацької зброї (міські герби Ромнів) ²⁶⁸, символів вічності (герб Роменської сотні ²⁶⁹) або хреста (герби Горошинської ²⁷⁰, Снітинської ²⁷¹, Чигирин-Дібровської ²⁷² сотень та міст Веприка ²⁷³ і Седніва ²⁷⁴). На гербі Сенчанської сотні могилу супроводжує зображення сокола ²⁷⁵.

Зовнішнє оформлення міських гербів Гетманщини також характеризується певними особливостями, а саме широким використанням позащитових елементів повного герба, які присутні в половині всіх міських гербів козацької доби (у 84 випадках зі 168) ²⁷⁶. Нічого подібного не зустрічаємо в жодній іншій геральдичній системі. Для порівняння можемо взяти міську геральдику сусідніх країн. Так, в польській міській геральдиці кількість використання позащитових елементів дорівнює 8% ²⁷⁷, в білоруській ²⁷⁸ та угорській – 20% ²⁷⁹, чеській – 15% ²⁸⁰.

Наявність в міському герботворенні Війська Запорозького великої кількості повних гербів пов’язана в першу чергу з функціональним значенням міських гербів як зовнішніх атрибутів міського самоврядування, за допомогою яких відбувалася соціальна ідентифікація міщанства як привілейованої верстви суспільства. Останнє сприймало герб як символ привілейованості. Тому вже саме використання герба було певною декларацією, претензією на високий соціальний статус.

Закономірно, що міста використовуючи власні герби, скажімо на міських печатках, намагалися надати їм максимально “геральдичного” вигляду. Звідси й широке використання позащитових елементів повного герба. Більше того, в міських гербах Гетьманщини, так само як і в родових і земельних, не раз бачимо домінування форми над змістом, коли зовнішньому оформленню приділяється головна увага, в той час як символіка зображених в щиті фігур часто є доволі невиразною (скажімо, непоодиноким випадком є використання в якості міського герба сиглу чи вензеля) ²⁸¹.

В міській геральдиці Гетьманщини геральдичній стилізації підлягали всі без винятку складові елементи герба. Так, якщо взяти зображення щитів, то впадає у вічі та обставина, що в більшості випадків вони мають форму так званих геральдичних щитів, і лише деякі оздоблено картушами або наближенними до картушних форм візерунками. Викликає подив, що в епоху бароко, яке було пануючим стилем в тогочасному українському мистецтві та геральдиці, барокові форми щитів в міських гербах складають меншість. При тому вони присутні в основному в гербах великих міст, в той час як сотенні містечка використовували здебільшого щити простих геральдичних форм.

В козацьку добу, коли не існувало чітких соціальних меж, а окремі суспільні групи вели наполегливу боротьбу за власний привілейований статус, роль герба, як соціально-правового інституту, була в першу чергу соціально-ідентифікуючою. В подібній ситуації мистецькі форми могли відігравати лише підпорядковану допоміжну роль, а не бути самоціллю. В зв’язку з цим варто наголосити на тому, що соціально-ідентифікуюче призначення герба, необхідність репрезентувати привілейований статус відповідного міста, диктували, до певної міри, як лаконічність змісту, так і специфічність форми козацьких гербів.

Разом з тим, об’єктивно зумовлена лаконічність змісту і форми справила вирішальний вплив на формування одноцільної символічно-знакової системи козацької геральдики, а також на витвореня спеціальних прийомів композіційного вирішення зовнішнього вигляду козацьких гербів.

Примітки:

Buben M. Heraldika.- Praha, 1986.- С.26; Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия.- М., 2005.- С.50-51.
Жефарович Х. Стематография.- София, 1986; Изображениj оружиj илирических. Стематографиja.- Нови Сад, 1961; Реєстр Війська Запорозького 1649 року.- К., 1995.
Znamierowski A. Insygnia, symbole i herby polskie. Kompendium.- Warszawa, 2003.- C.27.
Однороженко О. Князівські печатки Волині XV–XVII ст. // Збірник Харківського історико-філологічного товариства.- Нова серія.- Том X.- Харків, 2004.- С.289-306.
Szymański J. Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego.- Warszawa, 1993.
Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch.- A: Geschichte der Heraldik.- Nürnberg, 1890.
Однороженко О. Державна і земельна геральдика і сфрагістика Війська Запорізького. Дисертація … кандидата історичних наук.- Харків, 2003.- C.7-8.
Соболева Н. Российская городская и областная геральдика XVІII–XIХ веков.- М., 1981.- C.15.
Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912.
Szymański J. Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku.- Warszawa, 2001.
Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини 1760 – 1830.- К., 1996.- С.39; Когут З. Коріння ідентичності. Студії з ранньомодерної та модерної історії України.- К., 2004.- C.50-52.
Archiwum Głόwne Akt Dawnych w Warszawie, Extranea IX: Polen, n.59, vol.90.
Центральний державний історичний архів України у місті Києві, ф.221, оп.1, спр.20, арк.1.
Гречило А. Затверження гербів міст Правобережної України в 1791–1792 роках.- К.–Львів, 1997.- С.16.
Архив Юго-Западной России.- Часть 5.- Том 1: Акты о городах. 1432–1798.- Киев, 1869.- С.87.
Корпус магдебурзьких грамот українським містам.- К., 2000.- С.49.
Архив Юго-Западной России.- Часть 7.- Том 3: Акты о заселении Юго-Западной России XVI – XVIII веков.- Киев, 1905.- С.299.
Архив Юго-Западной России.- Часть 8.- Том 5: Акты об украинской администрации XVI – XVII веков.- Киев, 1910.- С.260.
Гречило А. Українська міська геральдика.- К., 1998.- С.49; Савчук Ю. Українське міське прапорництво в історичній перспективі (нотатки з архівних та музейних студій) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.- Число 4.- Частина 1.- К., 2000.- С.294.
Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України, Інститут рукописів, ф.1, спр.52618.
Archiwum Państwowe w Krakowie, Archiwum Książąt Sanguszków, Teka X.
Слабченко М. Паланкова організація Запорізьких Вольностей // Праці Коміссії для виучування історії Західньо-Руського та Українського права.- Том VI.- К., 1929.- С.172; Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорізької // Праці Коміссії для виучування історії Західньо-Руського та Українського права.- Том III.- К., 1927.- С.204-213.
Слабченко М. Соціально-правова організація…- C.329.
Дѣйствія презѣльной и отъ начала поляковъ крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского, съ поляки … въ градѣ Гадячу, трудомъ Григорія Грабянки собранная … Року 1710.- Кіевъ, 1854.- C.21-22.
Грушевський М. Історія України-Руси.- Том VII.- К., 1996.- C.144-145, 152-160; Щербак В. Українське козацтво. Формування соціального стану. Друга половина ХV – середина ХVІІ ст.- К., 2000.- C.69-70.
Żrόdła dziejowe.- Tom IX.- Warszawa, 1898.- C.206-207.
Грушевський М. Історія України-Руси.- Том VII.- C.155.
Однороженко О. Українські державні, земельні та міські печатки козацької доби (кінець ХVІ – ХVІІІ ст.).- Харків, 2003.- C.24.
Вѣршѣ на жалосный погребъ зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного.- Киев, 1622.
Літопис Самовидця.- К., 1971.
Собраніе историческое, изъ книгъ древняго писателя Александра Гвагнина и изъ старихъ рускихъ вѣрнихъ лѣтописей Абшитованнимъ полковимъ обознимъ Стефаномъ Василиевимъ синомъ Лукомскимъ сочиненное в малороссійскомъ городѣ Прилукѣ 1770 году // Летопись Самовидца.- Киев, 1878.- C.349-350.
Однороженко О. Українські…- C.25-26.
Однороженко О. Державна…- C.79-80.
Дѣйствія презѣльной … брани…- C.1-2.
Крип’якевич І. З козацької сфрагістики // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.- Том CXXIII–CXXIV.- Львів, 1917.- C.11-12; Нос С. Ряд универсалов оборонных, данных гетьманами мещанам города Чернигова // Черниговские губернские ведомости.- Чернигов, 1861.- C.92.
Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663–1713).- К., 2004.- C.95; Акты относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией.- Том VII.- СПб., 1880.- C.84, 154.
AGAD, Zbiόr dokumentόw papierowych, Sygn.3973; Ситий І. Україно-молдавська печатка // Знак.- 1999.- Ч.18.- С.10.
Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.- К., 1959.- C.182.
Однороженко О. Українські…- C.184-185.
О перемене прежней запорожской печати // Гербовед.- 1914.- №5.- C.74.
Маслійчук В. „Шляхетськість” слобідсько-української козацької старшини другої половини ХVIІ – ХVIІІ століть (онмастика, геральдика, генеалогія) // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.- Том СCXL.- Львів, 2000.- С.236-246; Когут З. Російський централізм…- С.39; Когут З. Коріння ідентичності…- C.46-61.
Єремєєв І. Герби гетьманів України.- К., 1998.
APK, Archiwum Książąt Sanguszków, Teka XXII, Plik 4.
Реєстр Війська Запорозького 1649 року.- C.22.
Запаско Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга.- Львів, 1995.- C.450.
Дашкевич Я. Хмельникіана // Знак.- 1996.- Ч.11.- C.5.
Сварник І. Герб Богдана Хмельницького // Клейноди.- Том I.- К.–Львів, 1991; Луценко А. Проблематика історії виникнення гетьманських гербів // Академія.- 1995.- Ч.2.
Реєстр Війська Запорозького 1649 року.- C.22.
Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- Krakόw, 1897.
Niesiecki K. Korona Polska.- Том I.- Lwów, 1728.
Центральний державний історичний архів України у місті Львові, ф.132, оп.1, спр.365, арк.2 зв.; спр.366, арк.2 зв.; спр.367, арк.2 зв.; спр.368, арк.2 зв., 4 зв., 6 зв., 8 зв., 10 зв., 12 зв., 14 зв., 16 зв., 18 зв.
ЦДІАК, ф.220, оп.1, спр.166, арк.1; Крип’якевич І. З козацької сфрагістики…- C.9-10.
AGAD, Pap.42/81; Pap.42/82; Pap.42/98.
Бантыш-Каменский Д. История Малой России.- Часть 1.- М., 1822.- Табл.
Там же.- С.350.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50456; спр.50900.
AGAD, Pap.42/77.
Білецький П. Український портретний живопис.- К., 1969.- С.107.
НБУ, ІР, ф.1, спр.55287; спр.56272.
НБУ, ІР, ф.1, спр.52830; спр.52831; спр.56300; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.155, арк.3; спр.168, арк.4; спр.376, арк.4.
НБУ, ІР, ф.1, спр.53765; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19976, арк.15 зв., 100 зв.
Володарі гетьманської булави.- К., 1995.- C.255.
Діарій гетьмана Пилипа Орлика, опрацьований до друку Яном Токаржевським-Карашевичем.- Варшава, 1936.- C.36.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50803; спр.62058; ф.61, спр.1072, арк.1 зв.; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1184, арк.2.
Малороссийский гербовник.- C.104.
Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том V.- Lipsk, 1840.- C.452.
Jaworski S. Echo głosu wołającego na puszczy.- Czernichów, 1689; Kroll W. Heraldische Dichtung bei den Slaven. Mit einer Bibliographie zur Rezeption der Heraldik und Emblematik bei den Slaven (XVI – XVIII Jahrhundert) // Opera Slavica. Neue Folge.- Band VII.- Wiesbaden, 1986.- C.114.
Малороссийский гербовник.- C.104.
Грушевський М. Ілюстрована історія України.- К., 1992.- C.380.
Там же.- С.387.
Січинський В. Гравюри на честь Мазепи і гравіровані портрети гетьмана // Мазепа.- Том І.- Варшава, 1939.- С.145.
Смаль-Стоцький Р. Санктуаріум Мазепи // Мазепа.- Том II.- Варшава, 1939.- С.36-37.
Січинський В. Гравюри…- С.151.
Величко С. Літопис.- Том II.- К., 1991.- C.345.
Січинський В. Гравюри…- С.147.
Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch. 1.3.3: Die Fürsten des Heiligen Römischen Reiches.- Nürnberg, 1887.- C.161.
НБУ, ІР, ф.160, спр.704.
Когут З. Російський централізм…- С.39; Когут З. Коріння ідентичності…- C.52.
Обчислення на основі: Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912; Ситий І. Козацькі печатки Гетьманщини (середина XVII–XVIII ст.). За матеріалами Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. Дисертація … кандидата історичних наук.- К., 2002; Ситий І. Печатки військових канцеляристів // Знак.- 2003.- Ч.29.- С.2-3; Ситий І. Печатки сотенної старшини, товаришів та канцеляристів // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.- Число 4.- Частина 1.- К., 2000.- С.214-260; та архівних матеріалів розшуканих автором.
Липинський В. Україна на переломі. 1657–1659: Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ столітті.- Відень, 1920.
Малороссийский гербовник.- C.27.
НБУ, ІР, ф.1, спр.52233; спр.52242.
Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини // Родовід.- 1997.- Ч.15.- С.109.
Болсуновский К. Сфрагистические и геральдические памятники Юго-Западного края.- Выпуск І.- Киев, 1899.- С.6-7.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.616, арк.14.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1044, арк.19 зв.
Малороссийский гербовник.- C.104.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.6688, арк.6; спр.7059, арк.41 зв.
НБУ, ІР, ф.1, спр.53367; спр.53369; спр.53374; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.616, арк.11; спр.618, арк.65; спр.664, арк.3; спр.5002, арк.65, 93; спр.19976, арк.3 зв., 19 зв., 26 зв., 29 зв., 121 зв.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50475.
Малороссийский гербовник.- C.55.
Ситий І. Печатки сотенної старшини…- С.220.
НБУ, ІР, ф.2, спр.13960-13964; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.124, арк.4; спр.1290, арк.9 зв.; спр.16884, арк.4.
Малороссийский гербовник.- C.107.
НБУ, ІР, ф.1, спр.52632; спр.52640; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.168, арк.3; спр.12913, арк.37 зв., 49; ф.108, оп.2, спр.1254, арк.35; спр.1559, арк.3.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.190, арк.45 зв.
НБУ, ІР, ф.2, спр.22665.
Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини…- С.101, 109.
НБУ, ІР, ф.1, спр.56243.
Szymański J. Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego.- Warszawa, 1993.
Paprocki B. Gniazdo cnoty skąd herby rycerstwa sławnego Krόlestwa Polskiego, Wielkiego Księstwa Litewskiego, Ruskiego y inszych panstw początek swoy maia.- Krakόw, 1578; Paprocki B. Herby rycerstwa Polskiego.- Krakόw, 1584.
Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- Krakόw, 1897; Okolski S. Orbis Polonus.- Tomus I–III.- Cracoviae, 1641–1645; Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm I–IV.- Lwów, 1728–1743; Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том І–Х.- Lipsk, 1839–1845.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.169, арк.4; спр.302, арк.3 зв.
НБУ, ІР, ф.2, спр.14012.
НБУ, ІР, ф.1, спр.56888; спр.56890.
Малороссийский гербовник.- C.36.
Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини…- С.101.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1387, арк.5 зв.
НБУ, ІР, ф.1, спр.52273; спр.52294; спр.53329; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.433, арк.17, 42; спр.506, арк.1, 2; спр.508, арк.6; спр.616, арк.84; спр.888, арк.19; спр.932, арк.7; спр.953, арк.5.
НБУ, ІР, ф.1, спр.52221.
НБУ, ІР, ф.1, спр.52650.
НБУ, ІР, ф.1, спр.56874.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50853; спр.50960; спр.50962; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.413, арк.5.
Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912.
НБУ, ІР, ф.1, спр.56279; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.126, арк.30, 32.
НБУ, ІР, ф.2, спр.22039; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.2789, арк.40; спр.2925, арк.6; спр.3419, арк.33; спр.3603, арк.10; спр.3792, арк.5; спр.3856, арк.13; спр.3884, арк.13; спр.4092, арк.6; спр.5116, арк.3; спр.5493, арк.4; спр.12377, арк.6.
Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm I.- Lwów, 1728.
Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том ІV.- Lipsk, 1840.- C.262
Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912.
Інформація на основі „Малороссийского гербовника” та архівних розшуків.
Те саме.
Те саме.
Cоловjев А. Постанак илирске хералдике и породица Охмућeвић // Гласник Скопского Наућного Друштва.- Књ12.- Скопље, 1928.
Лукомский В. Что скрыто под замком в гербе Милорадовичей // Гербовед.- 1913.- №2.
Інформація на основі „Малороссийского гербовника” та архівних розшуків.
Багдасаров Р. Свастика: священній символ.- М., 2001; Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- М., 1988.
Однороженко О. Територіальна геральдика Слобідської України козацької доби (друга половина ХVІІ – середина ХVІІІ ст.).- Харків, 2002.- C.56.
Малороссийский гербовник.- C.24.
Там же.- С.47.
Там же.- С.100-101.
Там же.- С.114.
Там же.- С.140.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.50.
Малороссийский гербовник.- С.194.
Однороженко О. Українські…- C.180-181.
Codex epistolaris Vitoldi.- Krakόw, 1882.- n.35.
НБУ, ІР, ф.61, спр.1101, арк.1 зв.; ЦДІАК, ф.220, оп.1, спр.126, арк.2.
Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- С.277.
Wittyg W. Nieznana szlachta polska i jej herby.- Krakόw, 1908.- С.360.
НБУ, ІР, ф.2, спр.20865.
НБУ, ІР, ф.2, спр.13989.
Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини…- С.106.
НБУ, ІР, ф.2, спр.13981.
Там же.
Там же.
ЦДІАК, ф.2218, оп.1, спр.3, арк.3.
Там же.
Ситий І. Печатки сотенної старшини…- С.229.
ЦДІАК, ф.220, оп.1, спр.253, арк.1; ЦДІАЛ, ф.52, оп.3, спр.188, арк.1467.
Малороссийский гербовник.- C.179.
Маслійчук В. Козацька старшина Cлобідських полків другої половини ХVІІ – першої третини ХVІІІ ст. Дисертація … кандидата історичних наук.- Харків, 2001; Маслійчук В. Козацька старшина Слобідських полків другої половини ХVІІ – першої третини ХVІІІ ст.- Харків, 2003; Маслійчук В. Козацька старшина Харківського слобідського полку 1654 – 1706 років.- Харків, 1999.
Маслійчук В. „Шляхетськість”…- С.239-244.
Там же.- С.237-238.
Лукомский Г. Старинные усадьбы Харьковской губернии.- Пг., 1917.- Табл.
Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи.- Часть V.- СПб., 1799.- C.118.
Степовик Д. Українська графіка ХVІ – ХVІІІ ст.- К., 1982.- C.220.
Однороженко О. Територіальна геральдика Слобідської України…- C.12.
Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи.- Часть VI.- СПб., 1799.- C.110.
Винклер П. Русская геральдика.- Выпуск III.- СПб., 1894.- C.140.
ЦДІАК, ф.1721, оп.1, спр.13, арк.39, 43, 49, 50, 58.
Малороссийский гербовник.- C.73.
Намогильна плита Григоія Квітки-Овнов’яненка.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.7929, арк.3 зв.
Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm II.- Lwów, 1733.- C.741.
Смоленський В. Символіка Переяславщини та Слобожанщини // Пам’ятки України.- 1991.- №3.- C.52.
Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи.- Часть X.- СПб., 1836.- C.112; Винклер П. Русская геральдика.- Выпуск III.- C.161.
Багалій Д. Історія Слобідської України.- Харків, 1993.- C.59.
Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm IV.- Lwów, 1743.- C.633.
Ornowski I. Bogaty wirydarz.- Kijów, 1705.- C.1.
Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет его существования (1655-1905).- Том I: XVII–XVIII века.- Харьков, 1993.- C.557.
Ornowski I. Bogaty wirydarz.- C.4, 50, 98.
Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- C.4-6; Цітоў А. Сфрагістыка і геральдыка Беларусі.- Мінск, 1999.- C.90-91.
Полное собрание русских летописей.- Том XVI.- М., 1889; Том XVII.- М., 1907; Том XXXII.- М., 1975; Том XXXV.- М., 1980.
ПСРЛ.- Том XXXV.- С.145.
Kronika Polska Marcina Bielskiego nowo przez Joachima Bielskiego syna jego wydana.- Kraków, 1597.
Gwagnin A. Sarmatiae europeae descriptio.- Cracoviae, 1578; Gwagnin A. Kronika Sarmacyey europejskiej.- Kraków, 1611.
Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- C.2.
Там же.- С.90.
Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорізької // Праці Коміссії для виучування історії Західньо-Руського та Українського права.- Том III.- К., 1927.
ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.227, арк.205 зв.; спр.228, арк.30 зв., 31 зв., 35 зв., 51 зв.
ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.21, арк.153 зв., 159 зв.
ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.228, арк.21 зв.
ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.248, арк.12 зв., 86 зв., 98 зв., 100 зв.
Паталах О. До питання про герб Костя Гордієнка // Четверта наукова геральдична конференція.- Львів, 1994.- C.59-60.
Znamierowski A. Herbarz rodowy. Kompendium.- Warszawa, 2004.- C.136.
Однороженко О. Українські…- C.180-181.
Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том VI.- C.559.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50449; спр.50469; ЦДІАК, ф.2218, оп.1, спр.3, арк.2 зв.
Альбовский Е. Харьковские казаки. Вторая половина XVII века.- СПб.,1914.- C.127.
Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.- К., 1959.
Слабченко М. Малороссийский полк в административном отношении.- Одесса, 1909.- C.92.
Крип’якевич І. З пограничної українсько-російської переписки // Записки Наукового товариства ім.Шевченка.- Том CL.- Львів, 1928.- C.91.
НБУ, ІР, ф.61, спр.751; спр.1143; ф.136, спр.51; ф.160, спр.714; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.106, арк.3.
Слабченко М. Малороссийский полк…- C.99.
Там же.- С.300.
НБУ, ІР, ф.137, спр.51.
Права за якими судиться малоросійський народ. 1743.- К., 1997.- C.99.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1034, арк.3 зв.; спр.1407, арк.6, 7.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.16660, арк.3 зв.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.3764, арк.8 зв., 10 зв.; спр.3794, арк.6 зв.; спр.4386, арк.3;
спр.4562, арк.12; спр.4810, арк.29; спр.4939, арк.59; спр.4989, арк.7. ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.654, арк.287; спр.699, арк.111.
ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр.207, арк.2 зв.; спр.355, арк.9 зв.; спр.358, арк.3 зв.; спр.372, арк.14.
ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.22, 388; спр.333, арк.300; спр.336, арк.36.
Слабченко М. Малороссийский полк…- C.307.
Однороженко О. Українські…- C.191-214.
Савчук Ю. Українське міське прапорництво в історичній перспективі (нотатки з архівних та музейних студій) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.- Число 4.- Частина 1.- К., 2000.- С.261-299.
ЦДІАК, ф.269, оп.1, спр.1723, арк.4.
ЦДІАК, ф.51, оп.1, спр.1825, арк.5.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.9780.
Однороженко О. Державна і земельна геральдика і сфрагістика Війська Запорізького.- C.127-128.
ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.386 зв., 433 зв., 464 зв., 500 зв.; спр.307, арк.137
зв. Малороссийский гербовник.- C.104.
НБУ, ІР, ф.137, спр.6, арк.3; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1108, арк.41, 45; спр.19973, арк.198, 200; ф.98, оп.1, спр.49, арк.116, 146; оп.2, спр.307, арк.139; спр.333, арк.194.
Слабченко М. Паланкова організація…- C.206-208.
Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- C.575.
Там же.- С.576.
ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.236, арк.12 зв., 14 зв.; спр.238, арк.18 зв., 72 зв., 84 зв.
ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр.421, арк.15 зв.
Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- C.575-576.
Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza.- Tom 1.- Poznań, 1840; Twardowski S. Wojna domowa.- Calissii, 1681.
Дашкевич Я. Армянские общественные печати на Украине (XVI – XVIII веков) // Вестник Матенадарана.- Выпуск XI.- Ереван, 1974; Дашкевич Я. Армянские частные печати на Украине (XIV – XVIII веков) // Вестник Матенадарана.- Выпуск XIII.- Ереван, 1980; Дашкевич Я. Емблематика та символіка вірменів України ХІV – ХVІІІ століть // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.- Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін.- Том CCXXXI.- Львів, 1996.- С.258-277; Дашкевич Я. К средневековой сфрагистике армян Украины // Вестник Матенадарана.- Выпуск XV.- Ереван, 1986; Дашкевич Я. Кам’янець-Подільський ХVІ – ХVІІІ ст.: місто трьох гербів // Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках.- Львів, 2003.- С.75-94; Токарев С. Религия в истории народов мира.- М., 1986.- C.486.
Альбовский Е. Харьковские казаки.- C.127.
Однороженко О. Українські…- C.153-156.
Багалій Д. Історія Слобідської України.- Харків, 1993.- C.84; Маслійчук В. Козацька старшина Cлобідських полків другої половини ХVІІ – першої третини ХVІІІ ст. Дисертація кандидата історичних наук.- Харків, 2001.- C.183.
“О учинении в слободские полки и регулярные роты на знамена гербов” // Гербовед.- 1914.- №6-7.- C.98.
ЦДІАК, ф.1725, оп.1, спр.28, арк.16-20.
“О учинении…”.- C.100.
Там же.- C.90-96.
Іванов В. Прапори слобідських полків // Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія з нагоди сімедесятої річниці життя та п’ятидесятих роковин наукової діяльності.- К., 1927.- C.747.
“О учинении…”.- C.106.
Однороженко О. Українські…- C.153-155.
Гусев А. Харьков – его прошлое и настоящее.- Харьков, 1902.- C.11.
Гошко Т. Проблеми надання магдебургського права містам України (історіографія питання) // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність).- Рівне, 1993.- С.4.
Багалій Д. Магдебурське право на Лівобічній Україні // Розвідки про міста та міщанство на Україні-Руси в ХV – ХVІІІ ст.- Часть II.- Львів, 1904.- C.415.
Слабченко М. Малороссийский полк.- C.130.
Там же.- C.130.
Кистяковский А. Права, по которым судится малороссийский народ.- Киев, 1879; Права за якими судиться малоросійський народ. 1743.- К., 1997; Статути Великого князівства Литовського у III томах. Том II: Статут Великого князівства Литовського 1566 року.- Одеса, 2004; Статути Великого князівства Литовського у III томах. Том III: Статут Великого князівства Литовського 1588 року.- Одеса, 2004; Румянцева В. Роль І Литовского Статута в развитии геральдики на Украине // Первый Литовский Статут 1529 года. Материалы республиканской научной конференции, посвященной 450-летию Первого Статута.- Вильнюс, 1982.- С.74-78.
Корпус магдебурзьких грамот.- С.49; НБУ, ІР, ф.1, спр.53203; спр.53205; спр.53206; спр.53208-53226; спр.53229; спр.53232-52234; спр.55661; ф.2, спр.14005; спр.14663; спр.27745; ф.84, спр.86, арк.1; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.248 зв.; ф.59, оп.1, спр.1071, арк.77; ф.64, оп.1, спр.111, арк.4 зв.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50453; спр.50454; спр.50740; спр.50475; спр.50477; спр.50480; спр.50509; спр.50696; спр.50728; спр.50751; спр.53601; спр.53603; спр.53604; спр.53583; спр.54605; спр.55351; спр.56337.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50683; спр.65734; спр.65735; спр.66915; спр.66916; спр.66918.
НБУ, ІР, ф.2, спр.20759; ЦДІАК, ф.62, оп.1, спр.3, арк.14, арк.16, арк.37 зв., арк.39 зв., арк.43 зв.; спр.9, арк.1 зв.; ф.221, оп.1, спр.12, арк.4, 5.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50669; спр.50671; спр.50675; спр.52196; спр.52198; спр.52200; спр.52211; спр.52248; спр.53259; спр.53302; спр.62010; спр.62020; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.34, арк.10; спр.47, арк.5; спр.204, арк.46; спр.231, арк.7; спр.264, арк.43; спр.432, арк.9 зв., арк.12; спр.502, арк.5, 10; спр.512, арк.98; спр.1047, арк.32; спр.1177, арк.16; ф.220, оп.1, спр.184, арк.1.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.265, арк.19 зв.; спр.393, арк.4 зв.; спр.15383, арк.18 зв.; спр.15957, арк.3 зв.; спр.16004, арк.55 зв.; ф.59, оп.1, спр.654, арк.295 зв.; спр.699, арк.252, 287 зв.; спр.3757, арк.21; спр.5368, арк.1; спр.7996, арк.2 зв.; спр.8476, арк.50 зв., 52 зв.; спр.8709, арк.1; ф.75, оп.1, спр.38, арк.9.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1108, арк.32; спр.19973, арк.243 зв.; ф.64, оп.1, спр.259, арк.2; ф.98, оп.2, спр.333, арк.139 зв., 182 зв., 242 зв., 300 зв., 336; спр.336, арк.18, 36, 81.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50944; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.121, арк.128; спр.125, арк.10 зв., 17 зв., 23 зв., 63 зв., 94 зв.; спр.126, арк.118, 135; спр.798, арк.4 зв., 9 зв.; спр.1146, арк.8; спр.1366, арк.20; спр.3244, арк.17; спр.3587, арк.1.
НБУ, ІР, ф.1, спр.54349; спр.57639; спр.57640; спр.57641; спр.57648; спр.57649; спр.57650; спр.57654; спр.57775; спр.57776.
Грушевський М. Ілюстрована історія України.- С.328.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50790; спр.50962; спр.57752; спр.66359; ф.160, спр.730, арк.2; ЦДІАК, ф.221, оп.1, спр.54, арк.9.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50444; спр.50451; спр.52452; спр.52614; спр.52620; спр.55356; спр.62467; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.142, арк.3.
Корпус магдебурзьких грамот.- С.61; НБУ, ІР, ф.1, спр.52595.
Опис Новгород-Сіверського намісництва.- С.106; Ситий І. Міські печатки Лівобережної України ХVІІ–ХVІІІ ст. зі збірки Чернігівського історичного музею ім. Тарновського.- Каталог.- Львів–Чернігів, 1995.- C.12-13.
Однороженко О. Українські…- C.105-152.
ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.411 зв., 429 зв., 485 зв.; спр.333, арк.27 б зв.
НБУ, ІР, ф.2, спр.14515.
НБУ, ІР, ф.2, спр.14504; спр. 14516.
Ситий І. Міські печатки…- С.10-11.
Niesiecki K. Korona Polska.- Том I–IV.- Lwów, 1728 – 1743.
Ситий І. Печатки міських урядовців ХVІІ – ХVІІІ ст. (зі збірки Чернігівського історичного музею ім. Тарновського // Знак.- 1999.- Ч.19.- С.2-3.
НБУ, ІР, ф.1, спр.55350; ф.61, спр.1157; спр.1235; спр.1236; ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр.12, арк.2 зв.
НБУ, ІР, ф.1, спр.58087; спр.58090.
ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр. 464 б, арк.2.
НБУ, ІР, ф.1, спр.54481, арк.89 зв.; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.125, арк.99 зв.
ЦДІАК, ф.1775, оп.1, спр.2, арк.199 зв.
Ситий І. Міські печатки…- С.12-13.
НБУ, ІР, ф.2, спр.14617; спр. 14641.
Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- C.575-576.
Рыбаков Б. Язычество древних славян.- М., 2002.
НБУ, ІР, ф.2, спр.14582.
ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.3464, арк.3; ф.64, оп.1, спр.225, арк.22; спр.340, арк.30 зв.; ф.98, оп.2, спр.270, арк.195 зв., 356 зв., 460 зв.; спр.333, арк.138 зв.; спр.336, арк.15, 51, 56.
ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.291, 302, 354 зв., 412 зв., 413 зв., 458 зв., 463 зв.; спр.307, арк.89 зв.; спр.333, арк.42 зв., 298 зв.; спр.336, арк.70.
ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.288, арк.11 зв.; спр.307, арк.47 зв.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.257; ф.98, оп.2, спр.333, арк.154 зв.; спр.336, арк.38 зв.
ЦДІАК, ф.72, оп.2, спр.22, арк.19.
НБУ, ІР, ф.1, спр.50787.
ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.220 зв.; ф.98, оп.2, спр.270, арк.410 зв., 466 зв.; спр.333, арк.27 а.
Однороженко О. Українські…- C.105-152.
Gumowski M. Herby miast polskich.- Warszawa, 1960; Gumowski M. Najstarsze pieczęcie miast polskich XIII i XIV wieku.- Toruń, 1960; Adamczewski M. Heraldyka miast wielkopolskich do końca XVIII wieku.- Warszawa, 2000; Seroka H. Herby miast małopolskich do końca XVIII wieku.- Warszawa, 2002.
Цітоў А. Вольныя беларускія месты.- Мінск, 1996; Цітоў А. Гарадская геральдыка Беларусі.- Мінск, 1989; Цітоў А. Пячаткі старажытнай Беларусі.- Мінск, 1993; Цітоў А. Радзівілаўская сімволіка ў мескіх гербах // Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках.- Львів, 2003.- С.257-264; Цітоў А. Сфрагістыка і геральдыка Беларусі.- Мінск, 1999.
Lind R. Städte-Wappen von Österreich-Ungarn.- Wien, 1885; Ströhl H. Städte-Wappen von Österreich-Ungarn.- Wien, 1904.
Čarek J. Mĕstske znaky v českých zemich.- Praha, 1985; Lauda J. Znaky česko-slovenských mĕst.- Praha, 1975; Liška K. Mestske znaky s ozdobami.- Praha, 1989; Pelant J. Znaky a pečetĕ západočeských mĕst a mĕsteček.- Plzeň, 1985; Přibyl A., Liška K. Znaky a pečetĕ středočeských mĕst.- Praha, 1975; Ruda V. Znaky severočeských mĕst.- Most, 1970.
Однороженко О. Українські…- C.198-214.